Скільки українців їде на роботу за кордон, стане відомо, коли будуть знешкоджені нелегальні компанії з міжнародного працевлаштування, які відправляють левову частку людей, вважає експерт з питань трудової міграції Василь Воскобойник.

Через відтік власного населення, держави Східної та Центральної Європи не можуть забезпечити собі належний рівень економічного розвитку та добробуту без залучення іноземної робочої сили – кваліфікованої, молодої та недорогий. Саме рекордні 1,3 млн робочих запрошень для українців в минулому році допомогли Польщі наситити ринок праці, знизити інфляцію і сприяти довгостроковому зростанню економіки. Більш того, за даними Польського союзу підприємців і роботодавців, для підтримки економічного зростання країні знадобиться ще 5 млн українських робітників на протязі наступних 20 років. Про те, як виріс потік українських трудових мігрантів в зв’язку з лібералізацією візового режиму з ЄС, які країни найбільш популярні серед українських трудових мігрантів і які професії найбільш затребувані за кордоном, розповідає голова Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.

Вплинула лібералізація візового режиму з Європейським союзом на кількість українських трудових мігрантів, враховуючи, що Польща і Угорщина дозволили працевлаштування тим українцям, які заїхали по безвізу?

– Потік людей, що їдуть працювати за кордон дещо збільшився, але не суттєво. Тут безвізовий режим ніяк не допоміг, тому що люди і раніше мали можливість їхати по турвізі і залишатися нелегально. Сьогодні для того щоб особисто шукати роботу, потрібні гроші на проживання, їжу тощо. Давайте розглянемо ситуацію – приїжджає українець по безвізу в сусідню Польщу і починає ходити по роботодавцям і шукати роботу. Наприклад, він її знаходить. Далі йому все одно потрібно чекати “освядчення” (дозвіл на роботу) – це десь 2-3 тижні, а в цей час потрібно там жити. Для більшості це не вихід із ситуації (немає грошей на безплідне проведення часу за кордоном) і їм буде легше знайти роботу з території України. Деякі можуть влаштуватися нелегально, але для цього їм ще потрібно знайти такого роботодавця. У Польщі та в цілому в ЄС дуже серйозні штрафи за нелегальну роботу. Крім того, якщо працівник отримає травму, його лікування доведеться оплачувати йому самому. А зможе простий українець оплатити польській лікарні рахунок в 500-700 євро? Я дуже сумніваюся в цьому.

Які країни зараз користуються найбільшою популярністю серед українських трудових мігрантів і чому?

– Зараз розподіл українських трудових мігрантів приблизно такий – на першому місці Польща, там працює 36% людей. Далі – Росія (25%), Чехія і Німеччина (5%), Італія (3%). Проте, згідно з соціології, яку наша асоціація проводила в минулому році, найбільшою популярністю серед українців користуються Німеччина (23% хотіли б там працювати) і Польща (22%).

Які професії найбільш затребувані і в яких країнах?

– В іноземних державах потрібні різні професії, але для того, щоб працювати інженером або лікарем, необхідно добре знати іноземну мову. Для робочих спеціальностей, збору врожаю тощо знання мови потрібно на мінімальному рівні. Тому, фактично їдуть більше працювати на робочі спеціальності. Але повторюся, що потрібні різні фахівці. За оцінками нашої соціології, 93% людей, яких ми опитували, а це була повністю репрезентативна соціологія, працювали в сфері, пов’язаній з роботою руками – це будівництво, сільське господарство, догляд за дітьми, прибирання вулиць і так далі.

Який відсоток українців легально працевлаштований за кордоном?

– Подібної статистики не існує. Є країни, де українці більше працюють нелегально, наприклад Росія. А є такі, де більше легально – це країни ЄС, де менше корупції і роботодавці, особливо великі, не хочуть мати проблем з нелегальним працевлаштуванням. Однак є такі сфери роботи, які у всіх країнах нелегальні – наприклад, в якості няні для дітей, коли людина живе в родині і отримує гроші з рук в руки від батьків. Можна буде говорити про те, скільки їде українців на роботу легально, коли в нашій країні будуть знешкоджені нелегальні компанії з міжнародного працевлаштування, які відправляють за кордон левову частку людей. Тому що тільки ліцензовані компанії зобов’язані інформувати державу про кількість людей, яких вони відправляють за кордон саме на роботу.

Схоже, що на хвилі міграції, працевлаштування наших громадян за кордоном стає прибутковим бізнесом. Як за останні півроку змінилася кількість компаній, які займаються цією діяльністю?

– Бізнес офіційних компаній-посередників в нашій країні належить до сегменту малих і середніх підприємств. Тому компанії відправляють на роботу за кордон на місяць не так багато людей, як це може здатися. Найбільша проблема полягає в тому, що ліцензійні компанії працевлаштовують дуже мало людей. Це видно на прикладі Польщі – в 2016 році ця країна видала українцям 1,3 млн запрошень на роботу, а через ліцензійні компанії, згідно зі статистикою Державної служби зайнятості, вирушило 9,5 тис осіб, тобто незначний відсоток від усіх працевлаштованих. За нашими даними, більшість з українців (в районі 95%) користуються саме шахрайськими компаніями для пошуку роботи за кордоном. Деякі з них обманюють людей, деякі просто виманюють гроші, хтось може і підшукати роботу. Але головне – вони не несуть ніякої відповідальності за людей і це потрібно розуміти.

Останнім часом різко посилилася торгівля людьми з метою трудової експлуатації. Чи є випадки вербування громадян України з метою залучення їх у злочинну діяльність за кордоном?

– Один з останніх прикладів, коли шахраї пропонували українцям працювати кур’єрами, тобто перевозити товари через україно-російський кордон і обіцяли зарплату, в рази перевищує ринкову. Пізніше виявилося, що скринька відкривалася просто – кур’єрам давали якісь запечатані пакунки, які вони перевозили. У цих пакунках були наркотики, про що нещасні кур’єри не підозрювали. Але незнання вмісту вантажу, що перевозиться зовсім не звільняє від відповідальності. У підсумку, люди стали жертвами власної жадібності, яка обійшлася їм набагато дорожче, ніж зароблені суми грошей.

Соціологи кажуть, що зараз на роботу за кордон виїжджають в основному молоді люди до 35 років, не обтяжені сім’єю, і є серйозні ризики, що назад вони не повернуться. Наскільки ці побоювання виправдані?

– Хочу почати з того, що зараз трудові мігранти починають їхати за кордон активно з великих міст, а не тільки з сіл, як це було раніше. Вік – до 35 років обумовлений тим, що людина ще сповнена сил і може і хоче працювати і заробляти. Проте коректної статистики немає. Соціологи тут більше йдуть на поводу самих молодих людей, які охоче відповідають, що поїдуть за кордон на роботу. При цьому, я хочу знову ж згадати нашу соціологію, згідно з якою 77% опитаних трудових мігрантів – це люди, які виїжджають на роботу на термін до одного року. У нас з тієї ж Польщею йде циркуляційна міграція. Люди їдуть, працюють, заробляють гроші, потім повертаються знову сюди в Україну. І в нашому ж опитуванні ми задавали питання – якби у вас була постійна робота, залишилися б ви на постійне місце проживання в тій країні, яка вам надала роботу? Всього лише 15% заявили, що вони залишилися б, якби у них була там постійна робота. Але моє бачення все-таки полягає в тому, що все залежить від того, наскільки активно будуть проходити зміни у нас в країні. Якщо ці зміни будуть проходити швидко, якісно, то і трудові мігранти будуть вкладати гроші на батьківщині і повертатися сюди на роботу.

Джерело: РИА Новости