Німецьке видання Welt am Sonntag з посиланням на дані Спільного центру аналізу і стратегії в питаннях нелегальної міграції 27 серпня повідомило про зростання на 28% кількості затриманих незаконних трудових мігрантів, серед яких виявилися і громадяни України. Раніше, в травні 2017 року, німецька влада спростила процес депортації мігрантів, шукачів притулку на території ФРН, і внесла поправки в законодавство, що регулює цей процес. Такі дії німецької влади йдуть врозріз з позицією урядів країн Східної Європи, які всіляко заохочують трудову міграцію, зокрема, з України, закриваючи очі навіть на відсутність віз у українських працівників. ГолосUA поцікавився у президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, чи складно українцеві легально влаштуватися на роботу в Німеччині і чому в країнах Євросоюзу існують різні підходи до трудових мігрантів?

– Василь, враховуючи зростання статистики щодо незаконних трудових мігрантів в Німеччині, чи можемо ми говорити про таке ж зростання потоку нелегалів, зокрема, з України?

– Я можу говорити виключно про легальний ринок. Говорити про ринок нелегальний досить складно, тому що він серйозно мімікрує і ховається, відповідно, не можна сказати, що українців в Німеччині дуже багато. Точно так туди хочуть потрапити і жителі інших країн – Кавказу, Білорусії, Росії, і говорити про те, що саме українці створюють там проблеми, некоректно в зв’язку з тим, що немає якоїсь конкретної інформації. Може, українців серед нелегалів стало менше? Для мене є показником кількість українців, які отримали «блакитну карту» Німеччини. Це такий вид на проживання в цій країні, для залучення висококваліфікованих кадрів. Хоча раніше цей інструмент замислювався для фахівців з Індії і Китаю, в першу п’ятірку країн, з яких виїжджають фахівці з цією «блакитною картою», увійшла і Україна, зайнявши 4-е місце з 1900 дозволів.

– Не багато, в порівнянні з півмільйоном українців, які отримали посвідку на проживання в Польщі в минулому році …

– Різниця між Польщею і Німеччиною полягає в тому, що обов’язкова умова для роботи в останній – це знання мови. Якщо ви не знаєте німецьку хоча б на рівні А1-А2 – це найпростіший рівень, – вам просто не дадуть робочу візу. До Німеччини хочуть їхати на роботу люди, але це не країна масового заїзду, і я впевнений, що вона в найближчі роки не буде такою – через обов’язкове знання мови. Їм не потрібні різноробочі, як в тій же Польщі, де взагалі проблеми з робочими руками, їм потрібні, в першу чергу, фахівці. Німеччина не відкриває масово перед українцями свої двері, але що буде завтра, ми не знаємо. В даний час ситуація така, що в Німеччину можна потрапити на роботу – потрібно знати мову, потрібно відповідати певним вимогам. У Німеччині є список необхідних професій – вони їх називають умовно «прикладні». Це хіміки, математики, будь-які інженери і медики. Ось, наприклад, їм потрібні астрономи. Ще потрібні ландшафтні дизайнери, айтішники всіх напрямків, лікарі – теж всіх напрямків.

– Як вдається Польщі обходити загальні вимоги для всіх країн Євросоюзу і спокійно допускати масову нелегальну трудову діяльність на своїй території?

– Країни ЄС регламентуються одним законодавством, і працювати в тій же Польщі, Угорщини і так далі потрібно на підставі робочої візи. Їх ніхто не відміняв і в Польщі, і роботодавці, які наймають кваліфікованих фахівців, прагнуть до того, щоб у всіх обов’язково була робоча віза. Те, що вони дозволили заїжджати з «біометрикою», – це скоріше реверанс в сторону людей, які будуть працювати в сільському господарстві і так далі. Причому, я так розумію, ситуація з цим безвізом довго не триватиме, тому що, якщо Польща входить до Євросоюзу, як би там не було, вона повинна виконувати загальні правила, і, на мій погляд, скоро це все закінчиться. Я думаю, це закінчиться з 1 січня 2018 року, коли вступлять в силу зміни по порядку працевлаштування іноземців – це стосується не тільки України, але і тієї ж Білорусії, Молдови, Грузії.

– Чи змінюється ставлення до трудових мігрантів з України в інших країнах Європи – зокрема, тих, де до них традиційно добре ставилися – в Італії, Португалії?

– Ще в 2005-2008 роках, коли економічна ситуація в Італії, Іспанії та Португалії була нормальною, і люди мали там достатній дохід для того, щоб мати можливість залучити нашу няню на роботу. Зараз, коли економіка у них погіршилася, таких можливостей стало менше. Відповідно, коли економіка у них почне відновлюватися, вони точно так же будуть намагатися залучити дешевшу щодо свого ринку робочу силу. В цілому ж будь-яка країна світу зацікавлена в залученні висококваліфікованих кадрів. Точно так само будь-яка країна світу турбується про захист власного ринку робочої сили. І те, що зараз Польща активно бере українців, це не дає нам можливості робити прогноз, що так буде найближчі 10 років. Точно також політика жорстка щодо недопущення некваліфікованої робочої сили в ту ж саму Німеччину може кардинально зміниться. Тому говорити про якісь конкретні країни не можна. Хороший медик цікавий будь-якій країні світу, талановитий айтішник цікавий будь-де. І в той же час, людина, яка хоче працювати руками і збирати врожай, з більшою ймовірністю працевлаштується в тій же Польщі, ніж в Англії або країнах Скандинавії.

– Що необхідно враховувати, вибираючи країну для подальшого працевлаштування?

– Найчастіше, як раз не українці вибирають країну для працевлаштування, а їх майбутні роботодавці. Найголовніше, про що я весь час говорю: шукайте можливості для легального працевлаштування. Як тільки ви погоджуєтеся на статус нелегального мігранта, ви викреслюєте себе з соціуму, стаєте потенційною жертвою шахраїв, злочинців, не залежно від того, куди ви їдете.

Джерело: ГолосUA