Ольга Богомолець, народний депутат України:

Коли політики і чиновники, включно до найвищого рангу, намагаються уникнути відповідальності за свої справи, ховаючись за паспортами далеких острівних держав, я можу зрозуміти Президента України, який подає законопроект про заборону подвійного громадянства.

Однак прийняття цього закону (принаймні в його нинішній редакції) несе за собою низку ризиків. Головним чином, для кількох мільйонів наших трудових емігрантів, котрі прагнуть бути корисними для своєї історичної батьківщини.

З чиновниками (від голови сільради до голови держави), депутатами (від ради сільської до Верховної), очільниками українських політичних партій, керівниками великих державних підприємств і військовими – гадаю, все зрозуміло. Маючи представницький мандат від своєї держави, не можна служити державі іншій. Дружній чи недружній (тим більше тій, із якою нині війна) – це без різниці.

Інша справа – пересічні українці, котрі не мають стосунку до державної служби і тяжко працюють за кордоном, не маючи можливості прогодувати свої родини в Україні. Те, що у багатьох із них є по два і навіть більше паспортів – вже давно не секрет.

Виглядає цілком природно користуватися конституційними правами тієї країни, де ти зміг знайти себе як підприємець, митець і просто як людина, але водночас не втрачати зв’язок із тією країною, де батьки дали тобі життя. І якщо є люди, які до того ж мають бажання долучитися до економічного відродження свого краю, то нераціонально було би їх відштовхувати.

За даними НБУ, за 11 місяців 2016 року наші трудові емігранти перерахували в Україну $ 7 млрд. Ця цифра не враховує різні неофіційні перекази, котрі, за даними НБУ, складають до 40% від усіх грошей, що переказуються трудовими емігрантами на батьківщину.

Для порівняння: іноземні інвестори, включно з різними міжнародними кредиторами вклали в українську економіку за той же проміжок часу $3,76 млрд. Тобто майже вдвічі менше.

Тому, одна справа, коли на український ринок приходить іноземний інвестор з власною віддаленою метою, інша – коли власні громадяни перетворють власний капітал з зовнішньої у внутрішню інвестицію. І, як безкоштовний додаток до нього – набуті за нормальних умов досвід і розуміння, “як усе насправді має бути”. Це, погодьтеся, теж інвестиція, і не менш важлива, ніж гроші.

Не можна забути і про моральне задоволення від почуття виконаного обов’язку перед країною, де ти з’явився на світ.

Відтак виглядає щонайменше нерозумно позбавляти громадянських прав тих, хто годує свою країну – навіть якщо вони мають додатково паспорт тієї країни, де вони працюють.

Окрім економічної еміграції, котра за останню чверть століття стала важливою частиною світової української діаспори, існують також чисельні усталені українські громади в різних країнах світу. Історія цих громад нараховує понад сто років. Подорожуючи світом з своїми концертами авторської пісні в минулі роки, співаючи українцям по світу, я мала можливість познайомитися з українськими громадами Польщі, Франції, Швеції, Португалії, Америки та інших країн. Зрозуміти їх бачення України і не бажання втратити з Батьківщиною зв”язок.

Днями я була запрошена прийняти участь у скайп-конференції, до якої долучилися представники українських громад. За результатами спільних перемовин було підготовлено колективний лист від українських громадських організацій США, Канади та інших європейських країн.

І, якщо моя реакція на згаданий вище законопроект, поданий Президентом України про заборону подвійного громадянства якось утримувалася в рамках здорового раціоналізму, то автори і підписанти листа не приховують своє відкрите незадоволення і занепокоєння!

“Ми, представники українських громадських організацій США, Канади та європейських країн, обурені реєстрацією в парламенті проекту закону про заборону подвійного громадянства, що має на меті відрубати здорову гілку генетичного дерева світового українства – позбавивши громадянства понад 5 мільйонів закордонних українців (Такою є кількість українців, які працюють за кордоном, за даними Державної служби зайнятості України станом на початок 2017 року. – О. Б.). Тих українців, котрі роками підтримують економіку своєї Батьківщини щорічними, як мінімум $5-ти мільярдними інвестиціями, що перевищують отримані Україною кредити МВФ. Тих українців, які стали волонтерами і допомогли поставити на ноги знищену вщент українську армію. Тих українців, котрі стали найбільшим і найсильнішим лобі України в Америці та Європі. Яку загрозу для України становить подвійне громадянство цих співвітчизників? Чи тих, що заробивши достойну пенсію, прагнуть повернутись додому, інвестуючи чималі кошти в економіку України?”, – йдеться у листі.

Окрім того, підписанти пропонують наступне: “Заборонити подвійне громадянство на законодавчому рівні необхідно: депутатам, державним службовцям усіх рівнів, військовим з допуском до державної таємниці, керівникам політичних партій. За порушення Закону, приховування інформації про інше, окрім українського, громадянство, повинно бути введене суворе покарання”.

Як народний депутат України, я обіцяю докласти всі зусилля, аби зберегти українське громадянство для тих українців, хто в цей тяжкий для Батьківщини час допомагає їй своєю працею. Дякую авторам листа (а це очільники одинадцяти закордонних українських організацій) за те, що вони виявили довіру у висвітленні і вирішенні цього питання. Україну ми маємо будувати разом.

Джерело: Українська правда