Низький рівень життя, зростаючі ціни та безробіття призводять до того, що з року в рік все більше українців їде за кордон у пошуках кращого життя. Хтось – щоб підзаробити за літо, інші – побачити чужу країну, а для когось – це єдина можливість прогодувати сім’ю. Роботу за кордоном сьогодні знайти не складно. Досить часто оголошення можна зустріти навіть на електроопорах, які є своєрідним майданчиком для реклами, почути від друзів, знайомих, або ж знайти в районній газеті і особливо в Інтернеті. Сайти пошуку рясніють пропозиціями на кшталт: «Легальна робота за кордоном – Польща, Чехія, Фінляндія. Вакансії від роботодавців, зарплата від 20 тисяч гривень». Нині найбільшою популярністю серед країн ЄС користуються Польща, Чехія, Німеччина та Фінляндія. Найвища заробітна плата у фінів та в німців. Якщо раніше працювати за кордон їхали здебільшого чоловіки, то нині досить часто на роботу їдуть жінки, молоді дівчата та студенти. Чоловіки в основному зайняті на будівництві, виробництві та в галузі транспорту. А жінки працюють здебільшого в готельно-ресторанному бізнесі, сезонних роботах, доглядають за дітьми, престарілими чи просто займаються хатніми справами в якості гувернантки.

Досить затребуваними видами робочої діяльності є сільськогосподарський сектор та допомога по дому. Звичайно, сезонні роботи мають свої переваги – можливість повернутися додому, відпочити й знову поїхати заробляти. Та, разом з тим, сезонні роботи приховують чимало небезпек – зокрема, шахрайство. Нерідко трапляється, коли аферисти пропонують широкий спектр вакансій, низькі ціни за свої послуги, запрошення від роботодавця і допомогу в отриманні візи. Та як тільки псевдопосредники отримують на свій рахунок гроші – одразу зникають. У поліції кажуть, що таких шахраїв нелегко притягнути до відповідальності, адже зазвичай працюють вони дуже обережно. Тому українцям, які все ж вирішують їхати працювати за кордон, варто бути уважними, співпрацювати із перевіреними посередниками чи фірмами, які мають усі необхідні на це документи та дозволи.

На жаль, часто останній варіант є просто неможливим, адже значна частина українців наважується їхати працювати нелегально, що ускладнює ситуацію. Такий вибір робить їх соціально незахищеними як в Україні, так і в країні, де працюватимуть. До всього, навіть у розвиненій демократичній Європі процвітає жіноче рабство і насилля.Кожен, хто їде працювати за кордон, розраховує на те, що там справді легше і краще. Як же воно насправді? Про це – розповіли заробітчани із району, які мали досвід роботи в інших країнах.

ПОЛЬЩА

Якщо говорити про офіційне працевлаштування, то Польща є країною №1 у списку сезонних робіт для українців. Лише у 2016 році громадяни України отримали 83% дозволів на роботу, які видають у Польщі іноземцям. Для порівняння цей показник становив 77%, а в 2014 – трохи більше за 60%. За даними Національного банку Польщі, середній трудовий мігрант з України заробляє 2,1 тис злотих (14 тис грн) на місяць. Останнім часом через наплив трудових мігрантів із східної Європи і біженців з мусульманських та арабських країн заробітки дещо впали, але все ж можна заробити не менше 10 тисяч гривень у місяць (тобто «чистими» привезти додому). Купити автомобіль для пересування там – не проблема: вживана іномарка в хорошому стані коштує від 6 до 12 тисяч гривень. Сергій Дацький з Довговолі розповів про свою роботу в Польщі і пояснив, чому поляки, маючи роботу у своїй країні, їдуть працювати у сусідні держави. «Я працював на заводі Johnson Controls, який виготовляє автозапчастини до нових автомобілів. Просто в один момент захотілось спробувати щось нове. У Польщі я перебував 6 місяців, за цей період добре вивчив мову. Тепер вільно спілкуюся з поляками, вони мене прекрасно розуміють, а я їх. Поляки до мене почали ставитися добре лише тоді, коли я став вільно спілкувалися польською. Про роботу дізнався від однієї жінки з Вараша. Пам’ятаю, як вона мені дала пораду: «Ніколи не стій на місці, завжди йди і тільки вперед». Моя зарплата складала 3000-3500 злотих. Перші два місяці було складно, а потім – звик. Робочий день тривав 10 годин. Стосовно життя, то в них середній рівень проживання як для європейської держави. Ціни на їжу близькі до наших, хоча знову ж таки зарплати вищі за наші. Сподобалося мені в цій країні те, що в них дешеві автомобілі (велосипеди там іноді дорожчі, ніж більшість марок низького класу автомобілів), а ще в них чудові дороги і порядок у країні. Там легко знайти роботу. До речі, на підприємствах працює більшість українців. Поляки не хочуть працювати за такі гроші, а тому тікають працювати у сусідні держави – Німеччину, Чехію».

НІМЕЧЧИНА

Ця країна приваблює українців високим рівнем життя, гідною заробітною платою, порядком та стабільністю, якої так не вистачає в Україні. 21-річна студентка Анастасія (бажає залишитися анонімною) розповіла про своє літо в Німеччині. Я була студенткою на 2-му курсі, коли вирішила поїхати на літо попрацювати в Німеччину. Гроші тоді були не головною ціллю. Чесно кажучи, я не була впевнена, що зможу заробити багато. Знайомі розповідали, що часто роботодавці не платять так, як зазначають в контрактах (або як обіцяють посередники), все залежить від того, як кому пощастить. Я їхала, щоб побачити іншу країну, гарно провести літо, і вже як додаток заробити. В результаті так і сталося. Якщо не враховувати кілька моментів, то можна вважати, що поїздка вдалася. Ми збрали полуницю. Не дуже втомлювалися, роботодавець не дозволяв працювати більше 8 годин в день. Вихідних, правда не було, але якщо йшов дощ – ми сиділи вдома, на плантації не йшли. Платили нам добре. За 2 тижні можна було заробити близько тисячі євро. Рівень життя – супер! З нашими зарплатами звичайних заробітчан, ми могли дозволити собі все. Для порівняння, йогурт в магазині коштував 19-30 центів, тобто як у нас 19-30 копійок. Та ми таких цін ніколи не бачили. Там люди можуть дозволити собі нормально харчуватися. Спершу, коли ми побачили, як можуть жити люди, у нас був відчай, що українці такі бідні. Повертатися в Україну ніхто не хотів. Пригадую, як одна дівчинка проплакала весь вечір, коли повідомили дату нашого від’їзду. Що стосується самих жителів, то німці – хороші люди. Я їхала зі стереотипом, що вони – педантичні, скрупульозні, грубі і лицемірні, але в житті все виявилось не так. Німці добре організовані й відповідальні, вони не розуміють, як можна не сплачувати податки чи запізнюватися на роботу.  Але є одне але!  Особисто мене зачепив той факт, що німці-чоловіки вважають українок легкодоступними. Коли їхали в місто по магазинам, наш роботодавець порадив нікому не казати, що ми з України. Спершу ми не розуміли чому так. Згодом усвідомили: це тому, що значна частина українських жінок легально займаються проституцією в Німеччині. Відтак, свідомо чи не свідомо, вони зіпсували репутацію всім іншим українським жінкам».

ЧЕХІЯ

Найбільше чеські компанії відчувають нестачу в зварювальниках, слюсарях, слюсарях-інструментальниках і сантехніках. Проте не складно тут знайти роботу і жінкам. Найпростіше заробити в готельно-ресторанному бізнесі, щоправда, треба знати чеську або англійську. Тетяна Тоюнда з Кідер розповіла про свої робочі будні в Чехії. «Чехію я відкрила для себе у минулому році. Чому поїхала? По-перше, хотілося побачити світ, а по-друге, там дуже приваблива заробітна плата на рівні з Україною, та й рівень життя значно кращий. Пробула всього пів року, закінчувалася віза – я змушена була повернутися додому. Працювала нелегально, бо мала робочу візу, але в іншій країні. Про роботу зараз не проблема дізнатися, є бізліч інформації в Інтернеті. Більш конкретну інформацію отримала від знайомої, з якою давно мріяли поїхати за кордон. Мені довелося працювати помічником офіціанта. Це була цікава, своєрідна робота. Заклад знаходився у туристичному місці, де була можливість побачити багато різних людей, націй. Робочий день у літній час тривав 10 годин, а у зимовий – 8 годин.  Колектив у нас був змішаний – половина українців, половина чехів. Ставилися один до одного добре – жалітися немає на що. Я вже близько місяця на Україні, проте в Чехії мене чекають і мої колеги-заробітчани, і роботодавці. Хочуть, щоб я повернулася і працювала офіціанткою, оскільки я за півроку добре освоїла мову.  Стосовно заробітної плати, то вона в рази вища, ніж у нас. Приміром, до від’їзду я працювала на Батьківщині фармацевтом. Здавалося б, робота престижна, неважка. Та в Чехії за два місяці я отримувала більше, ніж в аптеці за рік. Ось така гірка правда. Жила у Чехії в звичайній квартирі, де знімала кімнату разом з двома українками. У квартирі було все необхідне для життя сучасної людини. Рівень життя там дійсно кращий. Вартість житла в Чехії дорожча, але й ціни в супермаркетах суттєво не відрізняються: продукти коштують так, як і у нас. Ціни на одяг такі ж самі. Коли я чехам розповідала, яку зарплату отримувала в Україні, вони дивувалися, як можна так бідно жити. Адаптуватися мені було не складно, певно через те, що я вже три роки жила окремо від батьків. Мої рідні звикли, що я постійно не з ними. Нове місце: проживання для мене не є проблемою, адже дуже швидко до всього звикаю. Чесно кажучи, я й сама ніколи не подумала б, що так швидко облаштуюсь і знайду собі друзів. У Чехії мені дуже сподобалася архітектура міст, а в людях те, що вони живуть так  як хочуть. Вони абсолютно не залежать від думок інших людей, одягаються як їм зручно, а не віддають останні гроші на якусь кофтинку лише тому, що це модно. Вони просто живуть своїм життям і отримують від нього задоволення. А ще вони багато подорожують. Якось я познайомилася з однією жінкою, яка набагато старша за мене. Вона працювала в престижній фірмі, мала високу заробітну плату, а потім їй захотілося подорожувати. Вона звільнилася з роботи і відправилася у подорож світом. Мені імпонують такі люди, з ними є про що говорити, вони багатогранні, цікаві, а головне – вільні. Насправді, не важливо хто ти, де народився, де і ким працюєш; головне – жити так, як тобі подобається і отримувати від цього задоволення». – Чи виїхала б назавжди в Чехію? – питаю. – Не знаю, це поки таємниця для мене (посміхається). Але я вже не раз думала над цим…

Неважливо – їдете ви на постійну роботу чи шукаєте сезонний підробіток – у погоні за грошима не варто забувати про безпеку і власне здоров’я. Тим, хто наважився їхати працювати у іншу країну, юристи рекомендують завжди звертати увагу на графік роботи та те, чи плануються роботи у вихідні дні. Якщо так, то обов’язково дізнатися, які це години. Важливою складовою є оплата праці. Вона вказується погодинно чи помісячно – в залежності від країни та від умов роботодавця. Крім того, при оформленні документів обов’язково повинна бути вказана офіційна назва підприємства, з яким укладається договір про працевлаштування, і дані про працівника, який його заключає. Важливо, щоб це була компанія, яка дійсно зареєстрована. Ліцензія компанії перевіряється в залежності від країни, де вона зареєстрована. Варто звертати увагу на розмиті формулювання у контракті. Пам’ятайте: чим чіткіше прописані всі деталі, тим більше гарантій того, що вони будуть виконуватися у майбутньому.

Джерело: Polissya.net