У Німеччині під час літніх канікул працюють до 10 тисяч українських студентів. DW дізналась, які умови праці їм надають німецькі роботодавці та чи усі працівники ними задоволені.

“Мій випадок пов’язаний із сучасною формою трудового рабства, а саме експлуатацією найманої праці, яка стала можливою через використання уразливого стану іноземців”, – звернулась до DW 19-річна українка, яка приїхала в Німеччину до одного сільськогосподарського підприємства на збір полуниці.

При особистій зустрічі Даніель Лихвенко з Таращі розповіла, що як студентка аграрного коледжу наприкінці травня прибула в Нижню Саксонію “на стажування”, але за місяць стикнулась з тим, що нині називає “сучасним трудовим рабством”: “Я відчуваю, що мене повністю оббрехали, бо в юридичних документах ідеться, що я маю працювати шість годин, за кожну годину отримувати 9,19 євро, але насправді виявилось, що працювала на вироблення продукції – отримувала 60 центів за кілограм зібраних полуниць. Працювала без вихідних, часом по 14 годин на день”.

Можливість заробити під час канікул

Про можливість заробити в Німеччині під час літніх канікул Даніель довідалась минулого року від представника київської компанії Inter Agro Image, яка, як зазначається на її сайті, організує для українських студентів “практичні стажування за кордоном”. Ідеться, власне, про сезонну роботу, під час якої студентів залучають до збору врожаїв – наприклад, полуниці. Студентам обіцяють роботу на два-три місяці з тривалістю робочого тижня від 35 годин, з погодинною оплатою праці, що на місяць сягатиме 1500 євро, а також з забезпеченням проживання у гуртожитках по 4-8 осіб в кімнаті чи у мобільному житлі по четверо осіб.

Як розповів DW директор Inter Agro Image Олег Гурковський, цього літа компанія відправила до Німеччини близько 2000 студентів. “До нас звертаються з усієї України – зазвичай десь 80 відсотків з тих, хто подає документи, відповідають критеріям і їдуть до Німеччини”, – каже Гурковський.

Даніель розповідає, що заплатила посереднику 500 євро, після чого отримала місце “для практики” на підприємстві Sander Calenberger Landhof, відповідний дозвіл для виконання такої роботи в Німеччині, а також можливість прибути туди автобусом.

“Дотримуємось усіх вимог”

На Sander Calenberger Landhof, що у містечку Шпрінге-Гесторф, журналістів DW зустрів господар – Пеер Сандер (Peer Sander). Почувши про закиди Даніель, він сказав, що до від’їзду з господарства вона до нього не зверталась. При цьому Сандер не обмежував пересування кореспондентів по полях, де працювала молодь, а також територією господарства, де розташовані житлові приміщення. Сандеру 49 років – понад 20 з них разом зі своєю дружиною він займається вирощуванням полуниць і розвитком господарства. Каже, що залучати українських студентів до роботи почав чотири роки тому – тоді приїхало 40 людей.

Цього літа у господарстві працює 250 студентів з України. “Взимку ми отримуємо прізвища і дані тих студентів, які виявили бажання приїхати влітку до нас. Подаємо відповідні запити до Федерального агентства праці, яке має надати дозвіл щодо кожного студента. Після отримання усіх документів молодь приїжджає до нас зазвичай наприкінці травня”, – пояснює Сандер процедуру відбору. Вже на місці студенти підписують договори, у яких визначаються умови проживання і праці, а також її оплати.

Сандер наголошує, що в Німеччині розмір мінімальної зарплатні встановлений законом, тож на господарстві його дотримуються. “Такі види роботи, як висаджування полуниць, оплачуються винятково погодинно. При збиранні полуниці ящики реєструються, тому ті, хто виходить за межі мінімальної зарплати за годину, отримують більше грошей, зважаючи на кількість зібраних ящиків”, – додає господар і наголошує, що працюють студенти максимально 10 годин на день.

Даніель Лихвенко розповідає про свій день на господарстві по-іншому. “Ми піднімались о четвертій ранку, потім групами нас доставляли на поле, де всі були вже о п’ятій. Працювали зазвичай до опівдня, але часом і до пів на другу – зважаючи на замовлення. Потім ми їхали на ферму на обід, який тривав дві-дві з половиною години. Відтак ми повертались на поле і працювали там до 20-20.30”, – пояснює дівчина. Вона показує договір з умовами праці 148 годин на місяць при шестиденному робочому тижні, оплати 9,19 євро (без відрахувань) за годину. У документі є застереження щодо ймовірності понаднормової праці, але, як каже українка, “вона відбувалась щоденно без фіксування і зарахування до заробітної плати”.

Тисячі студентів з України працюють на канікулах в Німеччині

Загалом щороку Федеральне агентство праці сприяє сезонному працевлаштуванню 30 тисяч студентів-іноземців. І частка українців серед них є дуже суттєвою – з 2015 року на сезонну роботу в Німеччину щороку прибуває до 10 тисяч студентів з України. Як пояснили DW у Федеральному агентстві праці, йдеться про програму “трудова діяльність під час канікул” (Ferienbeschäftigung), і кількість студентів суттєво збільшилась після надання Україні безвізового режиму з ЄС.

Студентів залучають до різноманітної некваліфікованої діяльності, завдяки якій вони, так би мовити, встановлюють свій перший контакт з Німеччиною (Schnupperkontakt) та її ринком праці. При цьому оплата праці здійснюється погодинно із виплатою законом встановленої в Німеччині мінімальної зарплатні, триває не більше 90 днів протягом року і виконується іноземним студентом під час канікул.

Така робота, пояснюють у відомстві, відрізняється від практики – як щодо умов допуску, так і щодо оплати. У випадку студентської практики йдеться про наявність підтвердження щодо місця практики відповідно до фаху навчання. У випадку залучення до роботи під час канікул фах студента не має значення, а запити на пошук кандидатів з цієї програми надають різноманітні німецькі роботодавці.

Крім того, у Харкові Федеральне агентство праці має партнера – громадську організацію MultiKultiUA, через яку заявки від українських студентів на працевлаштування під час канікул потрапляють безпосередньо до німецького відомства. Її директор Сергій Савицький зазначив у розмові з DW, що вартість подання заявки від студента – 300 гривень. Ще 65 євро в еквіваленті доведеться заплатити, якщо зі студентом укладається договір в Німеччині – для покриття затрат на пересилання документів та їхню обробку.

“В міру можливостей”

У Sander Calenberger Landhof ми зустрічаємо Тетяну, яка уже четверте літо приїздить до цього господарства. “Як для студента, тут дуже гідна оплата праці. В Україні таких можливостей немає. На місяць виходить понад тисяча євро, якщо працювати кожного дня в міру своїх можливостей. Заробити в Україні 30 тисяч гривень – для студента на це потрібен рік, а то й більше”, – розповідає студентка з Національного університету біоресурсів та природокористування, що у Києві.

Оскільки Тетяна розмовляє німецькою і знається на роботі завдяки досвіду, вона має у господарстві статус “кураторки”. Вона підтверджує, що працювати доводиться часом до 12 годин на день. “Тому, хто приїздить вперше, тяжко, бо треба рано вставати, адже зібрану полуницю уже вранці треба відправити у супермаркети та до кіосків. З вечора полуниці збирати не можна, треба, щоб вони були свіжі. Я звикла, для мене не проблема 40 днів вставати о четвертій чи п’ятій ранку, якщо я приїхала сюди, щоб заробити. Вихідний у нас субота. Та й, власне, коли дощить чи погода не для поля, – то це також час для відпочинку”, – розповідає дівчина. Вона не приховує, що протягом червня – у період саме збирання ягід – з господарства дочасно поїхали близько 40 студентів: “З різних причин: у когось виникли проблеми вдома, комусь терміново треба було вийти на роботу, яку запропонували в Україні. Пара людей дійсно не витримали цю важку роботу”.

Прожити в 10 квадратних метрах вчотирьох?

Даніель на умови роботи не скаржиться, каже, що була готова до важкої праці. Її обурював “психологічний тиск” з боку кураторів, різне відношення до тих, хто краще чи гірше збирає полуниці. “Ще й зарплату видають не наприкінці місяця, а, як виявилось, тільки в кінці сезону. Щочетверга можна було брати аванс – кошти на їжу та свої потреби. Особисто я жила в спекотному контейнері на 10 квадратних метрів з трьома дівчатами. Душ і інші послуги розташовувалися в інших будівлях”, – розповідає дівчина.

Пеер Сандер пояснює, що аванси не обмежуються якоюсь певною сумою, і робітники самі беруть повну суму заробітку наприкінці сезону – щоб протягом усієї роботи уникнути можливих крадіжок чи непорозумінь. Щодо житла, то він заводить журналістів як у приміщення типу гуртожитків, так і до модульних будівель, частина яких виставляється у сезон. В кімнатах справді мешкають по кілька осіб. Душові ж і спільні кухні розташовані окремо – саме в гуртожитку. При цьому в цих приміщеннях щоденно прибирає окремий персонал, а не мешканці. Для останніх також відкрита пральня. До слова, студенти з України влітку – тільки частина працівників на господарстві, адже там ще постійно протягом року працюють десятки жінок і чоловіків з Румунії та Польщі.

Українка Даніель, яка в коледжі у Таращі вивчає правознавство, переконана, що роботодавець мав дотримуватись умов договору. “Я не хочу почуватись жертвою і миритись з тим, з чим стикнулась. Вважаю, що договір – є договір, і має бути дотриманий”, – пояснює дівчина, яка уже звернулась до адвокатів за допомогою у захисті своїх прав.

Джерело: DW