До сих пір закриті для українців кордони багатьох країн створюють враження, що виїхати працювати зараз вкрай складно. Однак експерти говорять про інше: вакансії є, і мова йде не тільки про класичні, такі як  збирання ягід або пакувальниками на виробництво. У Європі чекають і людей з високою кваліфікацією. Які фахівці зараз затребувані, і що потрібно для працевлаштування з високою зарплатою і на тривалий термін, розбирався Фокус.

Минулої осені лікар-анестезіолог із Запоріжжя Марина Уйманова, яка останні два роки провела в декретній відпустці, зважилася на пошуки роботи за кордоном. Після сотень переглянутих оголошень на очі потрапила вакансія лікаря в лікарні св. Якуба в словацькому місті Бардейов. Співбесіду по скайпу проводив головлікар, але подальшими питаннями займалося агентство з працевлаштування. У листопаді Марина подала документи для оформлення посвідки на проживання на один рік, в січні отримала “карту побиту”, а в кінці лютого сім’я переїхала до Словаччини.

Через три місяці роботи відділ кадрів клініки став тиснути на українку, вимагаючи, щоб вона повернула гроші, які медустанова заплатила агентству за її наймання. І це при тому, що вона також оплатила послуги посередників. Після того як Марина пригрозила, що буде вирішувати питання через адвоката, від неї відстали.

Без підтвердженого диплома і спеціальності вона отримує 900 євро на місяць, якщо вийде успішно скласти іспит, зарплата може вирости до 1100 євро. При цьому умови роботи дівчину відразу розчарували. “Це не зовсім європейська лікарня, у нас у багатьох клініках умови кращі, а методи прогресивніше, – розповідає вона. – Тут немає ремонту, палати страшні і темні”.

Вихідців з України в Бардейовській лікарні багато, тільки хірургів людей 6-7. Без знання державної мови працювати не вийде, але при клініці організовані курси для іноземців. “Словацькі доктори часто докоряють, що українці неграмотно пишуть або погано говорять, – каже Уйманова. – Усі хочуть молодих, але досвідчених фахівців, до того ж зі знанням рідкісної і не дуже затребуваної мови”.

За словами Марини, українці, що живуть в місті, тримаються окремо, між собою спілкуються мало. При цьому багато хто сподівається вирватися на роботу далі в Європу. Як, втім, і самі словаки, місця яких і займають наші співвітчизники.

Якщо в докарантинний час історії працевлаштування висококваліфікованих українських фахівців за кордоном стали практично нормою, то коронавірус поставив весь процес на паузу. Згідно з даними, наданими компанією Jooble, в період з березня по червень кількість запитів на роботу за межами країни зменшилася на 60% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Однак в липні ситуація стала вирівнюватися: кількість пропозицій роботи за кордоном для українців зросла на 20%.

Географічний вектор

Навіть в період пандемії українські претенденти найчастіше шукають роботу в Польщі, Чехії і Німеччини. В топі запитів по Німеччині, крім стандартних будівельників, мулярів та доглядальниць, також медсестри і IT-фахівці. У Чехії найбільш привабливими вакансіями є водії, швачки і покоївки, а Польщу як країну-реципієнта розглядають для себе логісти.

Ці ж країни залишаються в лідерах за кількістю пропозицій про працевлаштування. На сайті Jooble з 8 тис Вакансій 5,5 тис стосуються роботи в Польщі, 254 – в Чехії та 204 – в Німеччині. Однак як і раніше переважна більшість оголошень направлена на пошук різноробів. Пропозиції для висококваліфікованих фахівців і “білих комірців” поодинокі. “Українських топ-менеджерів шукають, грубо кажучи, раз на півроку, – підтверджує HR-експерт Тетяна Пашкіна. – До карантину іноді траплялися вакансії директора по маркетингу в Грузію або Казахстан, наприклад, але зараз і вони зникли”. Втім, на сайті rabota.ua і зараз можна знайти місце менеджера з продажу в Італії чи фахівця по роботі з клієнтами на фірму в Білорусь.

За словами Пашкиної, до пандемії українці стали частіше розглядати можливість працевлаштування на Лазурному березі, але зараз цей напрямок для нас закрито. Під замком виявилися також Швеція, Мальта, Китай і багато інших країн, перераховує Пашкіна. “А ось Прибалтика зараз трохи ожила, – зазначає експерт. – Все частіше трапляються вакансії в Естонії, є робота в Латвії та Литві, але мова знову йде про механіків, зварювальників та далекобійників”.

Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, впевнений, що і зараз пропозицій на іноземному ринку праці для українців, в тому числі які працюють в інтелектуальній сфері, достатньо. У той же час, без знання державної мови на високому рівні влаштуватися юристом, бухгалтером або маркетологом в іншій країні буде складно, підкреслює співрозмовник Фокуса. Крім цього, необхідно розбиратися в місцевому законодавстві і підтвердити свій диплом. “Зробити це може лише невелика кількість людей, – вважає Воскобойник. – Тому українці з вищою освітою в більшості випадків працюють в Європі в якості некваліфікованих фахівців і отримують менше, ніж могли б”. Експерт уточнює, що через епідемію коронавируса в країнах ЄС зараз особливий попит на медичних працівників – медсестер і лікарів. Але без знання мови українці зазвичай не можуть претендувати на таку роботу.

“Кваліфіковані працівники потрібні в багатьох європейських державах, але українці, які можуть працевлаштуватися в ЄС за фахом, вибирають ті країни, де можна більше заробити”, – продовжує Воскобойник. За даними соціологічних досліджень, 40% українських громадян хочуть жити і працювати в Німеччині, але влаштуватися там офіційно як і раніше складно. Поки найбільш лояльно до трудових мігрантів можна адресувати ті ж Польща, Чехія і Словаччина.

Притулок для кочівників

Чимало європейських компаній в цьому році переводять своїх співробітників на віддалену роботу. Це означає, що українці частіше зможуть працевлаштуватися без переїзду за кордон. Втім, як уточнює Воскобойник, українські програмісти вже давно користуються такою опцією: живуть в Україні, але отримують зарплату з розвинутих країн. Однак існують проблеми з їх офіційним оформленням через законодавчі обмеження і податкові нюанси.

Є й інший цікавий момент: все більше держав замислюються над залученням фрілансерів і дістанційників. До слова, останнім часом для позначення фахівців в різних областях, що використовують технології для виконання професійних обов’язків і тих, хто веде мобільний спосіб життя, навіть з’явилося своє визначення – “цифрові кочівники” (digital nomads).

“В умовах протиепідеміологічних обмежень залучення фрілансерів може стати альтернативою туризму для орієнтованих на мандрівників країн”, – відзначає Павло Кравчук, експерт громадської організації “Європа без бар’єрів”. Як приклад він наводить Грузію, де хочуть дозволити тривале проживання для людей, які працюють дистанційно. Подібні норми стосуються і підприємців, які можуть управляти своїм бізнесом з будь-якої точки світу. З 1 серпня видачу віз для “цифрових кочівників” схвалив і уряд Естонії, який дає право жити на території країни 12 місяців навіть при наявності роботи в іншій державі. Правда, зарплата у дістанційника повинна бути не менше 3,5 тис євро на місяць. Іншими словами, якщо в останні роки роль тимчасових місць для роботи виконували Таїланд, Індонезія та В’єтнам, то тепер українці можуть перекочувати в нові для себе географічні точки.

Важливо одне: навіть незважаючи на карантин, можливостей працевлаштуватися за кордоном залишається досить. Важливо лише розуміти, на які умови людина згодна, і чи готова вона прикласти зусиль для того, щоб дістати роботу своєї мрії.

Джерело: Фокус