Те, про що так багато казали різні експерти з міжнародного працевлаштування – нарешті сталося. Можновладці знову переконливо довели, що вони як жили у окремому світі, так і продовжують там перебувати. 17 травня Верховна Рада прийняла за основу законопроект №6275 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном”. Чекаємо на друге читання та на остаточну перемогу української влади над мільйонами трудових мігрантів, яких законопроект фактично віддає на поталу шахраям.

Нічого дивного не має в тому, що депутати, особливо розробники законопроекту, не дослухалися до чисельних сигналів з боку бізнесу та громадського суспільства про шкідливість цього законопроекту. Врешті решт, коли це в нас влада слухала своїх громадян? Вона ж сама знає, як найкращим чином облаштувати їхнє життя та захистити від всіх негараздів. І неважливо, що цей так званий захист призведе до погіршення ситуації на ринку міжнародного працевлаштування України. Головне, можна буде демонструвати міжнародним партнерам, що законотворці ночами не сплять а тільки ведуть боротьбу з торгівлею людьми та захищають права “заробітчан” за кордоном.

Не втомлюватиму вас переліком всіх вад законопроекту. Хочу сказати лише про основні моменти того, що ініціатори, серед яких народні депутати Ірина Луценко та Ірина Геращенко, вважають за боротьбу з нелегальним працевлаштуванням та торгівлею людьми. Новий законопроект нанесе відчутного удару по легальному ринку міжнародного працевлаштування. Згідно цього документу, діяльність ліцензованих компаній у цій сфері буде фактично неможливо вести на законних підставах. А між тим, цей ринок і без того на 95% знаходиться в тіні. Фактично, більшість компаній, які відправляють на роботу за кордон українців, не несуть за них ніякої відповідальності. У цій ситуації держава замість того, щоб захистити ліцензовані компанії, додає нові бар’єри в їхній діяльності, які ускладнюють ведення посередницького бізнесу у працевлаштуванні за кордоном і навпаки, дає змогу шахраям повністю заволодіти цим ринком.

Загальна тональність законопроекту – зарегульованість, збільшення санкцій і створення додаткових перешкод для легального бізнесу. Не можна не звернути увагу на два основні моменти: законопроектом висуваються додаткові умови до семи законодавчих актів, два з яких стосуються загальних питань врегулювання підприємницької діяльності. Зокрема тепер можна буде проводити позапланові перевірки, які зараз заборонені. Крім цього, раніше комітет по боротьбі з корупцією Верховної Ради зробив висновок, що цей законопроект може використовуватися для тиску на підприємців з боку чиновників. Але це теж не турбує шановних депутатів, чий бізнес захищений силами більш впливовими, ніж якісь закони.

Сьогодні існує набір різнорідних ідей та дій з боку владних структур, кожна з яких може бути позитивною, але в сукупності вони не дають великого ефекту, а іноді і навпаки – женуть ситуацію у глухий кут.

Наприклад, коли компанія–посередник, що має ліцензію на працевлаштування за кордоном, відправляє громадянина на роботу в іншу країну, вона зобов’язана інформувати державу про це. За статистикою Державної служби зайнятості в 2017 році офіційно на роботу в Польщу виїхало 12,4 тисяч осіб. У той же час, за інформацією польського уряду, ця країна видала торік 1,7 млн запрошень для українців на роботу. Звичайно, треба взяти до уваги, що деякі українці отримують запрошення, але не їдуть на роботу, а хтось використовує два запрошення на рік, але я ще раз хочу порівняти ці дві цифри – 1,7 млн та 12, 4 тис. Висновок простий – більшість українців працевлаштовуються в Польщі за допомогою “сірих” посередників чи відвертих шахраїв. Що робить українська держава сьогодні для вирішення цієї проблеми? Правильно – вона ускладнює ведення бізнесу для легальних компаній – посередників в Україні.

Не можна приймати непродумані закони, не можна простою адміністративною дією припинити торгівлю людьми. Потрібно працювати з суспільством, міняти його, освічувати, допомагати. Тільки так можна впроваджувати цивілізаційні зміни. Потрібна системна робота державних органів разом з представниками громадського суспільства і бізнесу. Треба інформувати людей про небезпеки нелегального працевлаштування, проводити інформаційні кампанії та запускати освітні проекти. Ніяким одним законом, яким би чудовим він не був, неможливо вирішити проблеми, що накопичилися за багато років.

У підсумку можна констатувати, що депутатський корпус у нас залишається слабким та непрофесійним, не хоче дослухатися до громадського суспільства та бізнесу і вважає, що заборонами можна вирішувати існуючі проблеми та сприяти економічному розвитку країни. Депутати чи не в змозі, чи не хочуть вчитися на своїх помилках і продовжують жити окремо від суспільства. Тільки ми – громадяни України можемо повернути їх з цього затишного світу на грішну землю, якщо не проголосуємо за подібних народних обранців в наступному році під час виборів у Верховну Раду.

Джерело: Gazeta.ua