Не кожен з нас може наважатися на те, щоб одного доленосного дня зібрати свій багаж і виїхати з країни. Хоча здавна про це мріє. Комусь заважають певні обставини, хтось не хоче залишати все те, що роками вибудовувалося тут. Хтось занадто прив’язаний до місця, де живе або народився, друзів, сім’ї. Але чи варто?
Чи варто жити в країні, в якій не можеш достатньо реалізувати себе? Адже життя одне. Тим паче, це стосується тих, хто мріє про переїзд за кордон. Утім чи здійснюються мрії, якщо просто чекати й нічого не робити? Певно, що ні. Тут потрібно діяти. Що й зробила наша героїня. Тоня проживає в Німеччині близько року.

– Не можу сказати, що завжди мріяла виїхати за кордон. Але останні роки перед переїздом багато думала про це, – розповідає дівчина. – Тож коли з’явилася можливість виїхати на постійне місце проживання в Німеччину, то пропустити її я не змогла. А зважаючи на те, що в Україні перспективи на майбутнє зараз нема, я довго не вагалася.

Щодо зміни клімату теж не варто переживати. Природа в Німеччині досить схожа на українську. Клімат у принципі теж, але тут усе-таки трішки холодніше.

Про ставлення німців до українців однозначно сказати не можна, але в цілому воно хороше. Звичайно, тут інші люди, з іншим менталітетом, але набагато простішим і людянішим. До того ж позитивною особливістю німців є те, що всі вони живуть собі на втіху й не мають часу для того, щоб когось обговорювати чи цікавитися справами своїх сусідів.

Наприклад, наша знайома-німка їхала на відпочинок в Іспанію. Перед тим зайшла до нас у гості, спитала, чи маємо ми водійські права і чи можемо тут керувати авто. Коли отримала позитивну відповідь, то сказала, що залишить нам свою машину (можна сказати, нову) на період її відсутності. Думаю, в Україні мало хто зробив би так. Вважаю, це багато про що говорить.

Стосовно роботи в Німеччині, то все залежить від того, що саме шукати. Якщо вас цікавить вакансія простого робочого, то труднощів у пошуках не виникне. Тут, звісно, головне, щоб усі документи були в порядку. Якщо ж говорити про роботу за професією, то потрібно по-новому вчитися, оскільки дипломи українських вищих навчальних закладів тут дуже рідко визнаються. Загалом кожен може знайти собі роботу чи навчання незалежно від «статусу», як це, на жаль, є в Україні.

Щодо звичаїв німців, то в них у принципі такі ж свята, як в Україні. Але зазначу, що дуже сімейним та традиційним є Різдво. Усі дарують подарунки, тож святковий настрій просто не передати. На Пасху німці ховають шоколадні писанки та зайчиків на городі, а дітки потім мають знайти їх. До слова, тут у нас було багато знайомих та друзів, що виїхали з України вже давно, вони й допомагали нам на початках. Окрім них, за цей рік ми подружилися з багатьма німцями.

– Чи важко було зібрати всі документи на виїзд з України?

– Так, це потребувало багато часу та грошей, адже всі папери мали не тільки зібрати, а ще й перекласти німецькою мовою.

– З чим у тебе асоціюється Німеччина?

– З державою з високим рівнем розвитку та соціальною захищеністю.

– Де саме ти живеш? Як часто можна зустріти в Німеччині українців?

– У Швайнфурті (Баварія). Саме в цьому місті є досить багато українців. Кожного разу на прогулянці або ж у магазині можна почути українську мову. Ще приємніше, коли чуєш свій, закарпатський діалект.

– Чи плануєш повертатися в Україну?

– Попри те, що я люблю Україну, повертатися туди з чоловіком ми не плануємо, бо не бачимо майбутнього ні для себе, ні для своїх дітей, і нам дуже шкода. На мою думку, якби в країні були нормальні порядки та соціальний захист, то ніхто й нікуди не виїжджав би, але маємо те, що маємо.

Джерело: Карпатський об’єктив