Сотні тисяч покинули свою батьківщину, вирушивши в бік Західної Європи. Тим часом корпорації в Південно-Східній Європі через брак персоналу навіть відмовляються від інвестицій

«Ми нація, що зникає», — скаржиться на масову еміграцію з однієї з найбідніших країн ЄС Маріан Ганґану, керівник румунської компанії з пошуку фахівців Colorful. — Як наслідок — чимало міжнародних корпорацій вирішило більше не інвестувати в Румунію, бо тут просто немає кадрів». Така сама ситуація і в сусідній Болгарії. «Представники бізнесу починають скасовувати угоди та нові замовлення, позаяк бракує робочої сили», — зізнається на одному з болгарських телеканалів міністр економіки Еміль Караніколов.

Багатьох людей у Південно-Східній Європі ваблять Німеччина, Італія, Іспанія. У їхніх країнах зарплати зростають, але незначно. І це стосується всього регіону. Підприємці, експерти й політики від Будапешта до Афін стурбовані. Виїжджає найпривабливіша для ринку праці категорія — освічена молодь. Фахівців бракує геть усюди. Подекуди відплив населення призводить до розпачливих спроб влади імітувати перед громадянами нормальне життя, як-от, наприклад, у східнохорватському селі Русево. Нещодавно там пофарбували будівлю школи, хоча в ній навчається лише четверо дітей. Але є й те, чого не можна приховати: у цьому селі поблизу Славонського Броду чисельність населення зменшилася до 310 осіб і половина будинків уздовж магістральної дороги порожні, деякі руйнуються.

За оцінками румунського уряду, понад 2 млн румунів живе за кордоном, більшість в Іспанії та Італії. У сусідніх країнах ситуація з еміграцією аналогічна. За офіційними даними, понад 700 тис. болгар знайшло нову домівку в інших країнах ЄС. Із Хорватії тільки між 2013-м і 2016-м загалом виїхало 230 тис. громадян, а це приблизно 2% емігрантів на рік від загальної кількості населення. За даними уряду, Сербію від 2000 року покинуло 654 тис. осіб. Вони поповнили лави тих півмільйона своїх співвітчизників, які емігрували раніше через розв’язані Слободаном Милошевичем війни.

З Греції, за оцінками профспілок, після початку важкої фінансової кризи 2010 року виїхало щонайменше 400 тис., і переважно це молодь. Новий консервативний глава уряду Кіріакос Міцотакіс знову заявив, що його мета — покращити життя всіх греків, а тим, хто виїхав, «запропонувати перспективи, щоб вони могли повернутися».

Навіть в Угорщині, яка досі вважалася однією з найрозвиненіших країн регіону, після глобальної кризи 2008-го здійнялася хвиля еміграції, що, як констатувала у своєму дослідженні будапештський соціолог Аґнеш Гарш, після 2010-го посилилася ще більше. Лише між 2010-м і 2017-м із країни виїхало понад 200 тис. угорців віком 20–65 років — це найвища динаміка серед усіх нових членів Європейського Союзу. З 2010-го прем’єр-міністр Угорщини — націоналістичний політик Віктор Орбан.

Крістіні Мігу рішення переїхати до Німеччини далося легко. У школі в Деві, що в румунській провінції Семигород, вона обрала німецьку мову як другу іноземну. Під час подальшого навчання в Тімішоарі на медика вона пройшла практику в клініках Італії, Іспанії та Гайдельберга. «Я хотіла здобути міжнародний досвід», — каже 32-річна лікарка. І ось уже шість років вона в Нюрнберзі. До еміграції її підштовхнув не лише кращий заробіток, а й досі поширена в Румунії корупція у сфері охорони здоров’я. «Мені це не подобалося, нехай навіть раніше було ще гірше», — згадує вона. Порівняно з Румунією Німеччина має не лише краще обладнані клініки, а й ще одну характерну рису. «Тут значно більше розмовляють із пацієнтами», — каже Мігу.

Вибіркове опитування серед 217 німецьких клінік виявило чітку тенденцію: ненімецький медичний персонал походить переважно з Боснії і Герцеговини. Шпиталі знаходять іноземних працівників здебільшого власними силами або через приватних посередників.

Західна політика теж стимулює еміграцію: нещодавно у вкрай бідному Косові німецький міністр охорони здоров’я Єнс Шпан відвідав школу медичного персоналу в Призрені, у якій місцеве населення готують до роботи в Німеччині. Цей заклад — локомотив відпливу мізків. Приблизно 30 абітурієнтам щороку пропонують угоду на здобуття освіти в Німеччині. Майже ніхто з них після навчання до Косова не повертається.

На думку експертів Інституту досліджень ринку праці та професій (IAB) у Нюрнберзі, Німеччина має зиск від мігрантів із Південно-Східної Європи. «Здебільшого це молодь, частка працюючих приблизно така сама, як і серед німців», — каже дослідник з IAB Герберт Брюкер. У різних галузях, як-от будівництво, обслуговування чи ресторанний бізнес, без них було б важко, оскільки німці на такі робочі місця зазвичай не претендують. Тут немає конкуренції, яка витісняла б їх. За спостереженнями IAB, перспектива привабливої роботи на Заході посилила освітній голод. За словами Брюкера, у деяких країнах Східної та Південно-Східної Європи значно зросла частка людей із вищою освітою.

Жорстко критикує Берлін політолог і демограф Католицького університету Загреба Тадо Юрич. На його думку, це нечесно, що Німеччина вирішує свої демографічні проблеми, користаючись міграцією з Південно-Східної Європи. ЄС мусить звернути увагу на проблему «нечесної міграції», зазначив Юрич у своєму коментарі для інформаційної агенції dpa. «Якщо тенденції збережуться, Хорватії загрожує зникнення».

Джерело: Тиждень.ua