Українці продовжують виїжджати за кордон в пошуках кращого життя. Проте в Польщі, де на сьогодні найбільше наших співвітчизників, у громадян України можуть виникнути проблеми в зв’язку з прийнятим нещодавно так званим “антибандерівським” законом, а в Росії, в якій українці відчувають себе не зовсім безпечно в зв’язку з її агресією в Криму і на Донбасі, погіршується ситуація в економіці, і тому продовжувати працювати в цій країні стає невигідно. “Апостроф” розбирався в нових тенденціях на ринку працевлаштування українців за кордоном.

Не базікати зайвого

Відносини між Україною і Польщею продовжують погіршуватися. Якщо до недавнього часу “ідеологічна боротьба” велася на рівні політиків двох країн і не особливо зачіпала інтереси простих громадян, то останнім часом ситуація змінилася.

За даними польських ЗМІ, після прийняття скандального закону про Інститут національної пам’яті Польщі, українців, які хочуть отримати посвідку на проживання в цій країні по “карті поляка”, запитують про їхнє ставлення до Степана Бандери і Української повстанської армії (УПА). Якщо заявник не досить чітко висловлюється з цих питань, то його заявку можуть відхилити. Разом з тим особливих проблем для працюючих в Польщі українців цей закон створити не повинен, вважають експерти.

“Не думаю, що проблеми, що виникли між Польщею та Україною на геополітичному рівні, якимось чином позначаться на українцях, які працюють там. З кожним роком Польща нарощує кількість виданих українцям робочих віз”, – сказала в коментарі виданню кандидат економічних наук Алла Шлапак. За її словами, якщо в 2010 році було видано 180 тис запрошень, то в 2016-му – вже 1,3 млн.

Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник вважає, що прийнятий закон, що передбачає відповідальність за заперечення “злочинів українських націоналістів”, хоч і не поліпшить відносин між двома країнами, звичайних працівників не торкнеться. Як очікується, в 2018 році Польща надасть українцям близько 3 млн запрошень на роботу.

“Але ті громадяни нашої держави, які тривалий час живуть в Польщі, зокрема студенти, матимуть ряд питань і проблем. Вони будуть розуміти, що тепер потрібно бути обережними у висловленні власних думок”, – сказав експерт.

Багато чого буде залежати від реалізації скандального закону. “Якщо будуть відкриватися кримінальні справи, за якими українців стануть притягувати до суду, тоді напруга серед наших громадян буде зростати і вони обиратимуть інші країни для працевлаштування”, – вважає фахівець.

Тим не менш, як зазначив науковий консультант з економічних питань Центру Разумкова Володимир Сіденко, на сьогодні Польща не займає відкритої антиукраїнської позиції і офіційно не заявляла про намір зменшити квоти для українських трудових мігрантів.

“Більш того, їх присутність у великих кількостях на території Польщі вже неодноразово в суперечках в рамках Європейського Союзу служила підставою, чому ця країна виступає проти прийому мігрантів з країн Близького Сходу. Тому я не думаю, що офіційна політика цієї країни спрямована на обмеження”, – сказав експерт в коментарі виданню. Проте він не виключив, що прийнятий закон позначиться на поведінці українських заробітчан у Польщі і не дасть їм можливості робити деякі висловлювання.

“Але я не думаю, що це кардинально може відбитися на зайнятість українців на території Польщі, тим більше що особливої ​​альтернативи у них немає. Куди вони можуть поїхати? До Росії? Там ситуація гірша. Або повернутися в Україну, де немає робочих місць?” – резюмував Сіденко.

До Росії за звичкою

У Росії дійсно ситуація не найсприятливіша, проте українці все одно продовжують туди їхати – не дивлячись на погіршення умов в економічному плані і почастішання випадків затримань за політичними мотивами.

“Потрібно розуміти, що Росія з радянських часів була тим місцем, де багато українців працювали – їздили на Північ, в будзагони, нафтовиками в Тюмень – де можна було добре заробити. Після розвалу СРСР багато їздили саме в Росію на заробітки, тому що там в останні 20 років зарплати були вищі і рівень життя теж. Плюс звичка і зрозуміле соціальне середовище, плюс легкість, з якою можна там влаштуватися або отримати громадянство”, – сказав Василь Воскобойник.

За його словами, в Росії затребувані будівельники, що працюють в основному нелегально, а також няні, водії, кухарі. Крім того, є попит на інженерів. Незважаючи на російську агресію в Криму і на Донбасі, багато українців продовжують їхати в РФ. “Людям так вигідно думати, вони не живуть інтересами держави кожен день, як би цього комусь не хотілося. Вони живуть інтересами своїми і своїх сімей”, – заявив Воскобойник.

“Таке враження, що в Росії, в Москві половина мого міста. І вже точно дуже багато друзів і просто знайомих”, – розповіла Наталя, родом з провінційного українського містечка. За її словами, у тих, хто виїхав ще до анексії Криму, в основному справи йдуть непогано. А ось з тих, хто поїхав працювати до Росії в останні два-три роки, багато часто повертаються. “Основна причина – дуже висока орендна плата, при цьому зарплати зараз – не найбільші”, – говорить жінка. Знімати квартиру її знайомим доводиться вшістьох: “Ті, що працюють в нічну зміну, відсипаються вдень, на тих же ліжках, на яких сплять вночі їхні товариші, які працюють вдень”.

При цьому, за словами Василя Воскобойника, тенденція для українців в Росії негативна. “З кожним роком туди їде все менше наших співвітчизників”, – заявив він.

Проте ідеологічні причини в меншій мірі стають причиною відтоку українських трудових мігрантів з РФ. Сергій, який працює в Москві веб-дизайнером, заявив, що більшість людей з його оточення не думають про війну і анексію Криму. “Ніяких проблем з приводу того, що я з України, немає”, – каже молодий чоловік, хоча відзначає, що в Росії йому не подобається.

“Головна причина, чому повертаються, – економічна. Їм просто не вигідно там працювати. Заробити дуже складно, все, що заробляєш, там же і витрачаєш. Сенс?” – міркує Наталія.

Повернення назад

Становище українських заробітчан досить хитке. З Росії трудових мігрантів змушує їхати погіршення економічної ситуації. А Польща (навіть якщо “антибандерівський” закон не призведе до негативних наслідків) в майбутньому може скоротити кількість дозволів на роботу для українців – вже зараз багатьом полякам вигідніше залишатися вдома, ніж гнатися за більш високими зарплатами в країнах Західної Європи.

Але чи готова Україна прийняти назад десятки, а то і сотні тисяч своїх громадян? За словами Алли Шлапак, більше половини українських трудових мігрантів планують в майбутньому повернутися.

“Основна маса трудових мігрантів постійно повертається на батьківщину. Їх не потрібно спеціально запрошувати. Вони дуже уважно стежать за тим, що відбувається вдома. Багато з них хочуть вкласти зароблені за кордоном гроші в малий бізнес, хтось шукає можливості працевлаштуватися вдома”, – погоджується Василь Воскобойник.

Однак Україна не готова в масовому порядку приймати громадян, які поки ще живуть і працюють за кордоном, вважають експерти.

“Кваліфіковані працівники їдуть, бо не можуть тут себе реалізувати. Некваліфіковані заробітчани в якійсь мірі дозволяли послаблювати тиск на внутрішній ринок праці, і то, що ми не виходимо на захмарні показники безробіття, пов’язане значною мірою з можливістю” викидати “надлишок пропозиції робочої сили в сусідні держави”, – розповів Володимир Сіденко.

Виразної державної політики щодо вирішення цієї проблеми в Україні немає. “Вирішувати цю проблему можна виключно шляхом створення нових робочих місць в перспективних галузях, а для цього необхідні і відповідні інвестиції, і відповідні вкладення в сферу освіти. Але ні того, ні іншого ми в достатній мірі не бачимо”, – додав експерт.

На думку Василя Воскобойника, держава не зробила головного – не забезпечила захист інвестицій і власності. “Це відлякує людей. Для них зараз легше займатися бізнесом в Європі, ніж удома. Не можна забувати, що ті українці, які працюють в країнах Європи, підвищують свій рівень вимог до держави. Вони там бачать безпечне, спокійне і прогнозоване життя, якого позбавлені вдома . Крім того, вони звикають працювати офіційно, платити податки, мати соціальний захист. Природно, приїхавши додому, вони не бажають повертатися до “чорної” зарплати, яку можуть завжди не виплатити, до відсутності інфраструктури, до захмарної корупції дрібних чиновників і багато чого іншого”, – сказав фахівець.

“На сьогодні я не бачу, що може запропонувати українським трудовим мігрантам наша країна. Але навіть якщо і запропонує, далеко не факт, що вони радісно повернуться додому. Заразі існує дуже великий економічний розрив між Україною і країнами Східної Європи, що склався в останні роки”, – підкреслив Воскобойник.

Джерело: Апостроф