Українці активно їдуть на заробітки в Європу. Значна частина з них осідає в сусідній Польщі, яка першою з країн ЄС дозволила українцям працювати без оформлення відповідної візи. Поляки зацікавлені в трудових мігрантах з України, але є певні ризики.

Введення безвізового режиму з країнами Європейського Союзу дало можливість українцям влаштовуватися на роботу в Польщі без оформлення дозволу на проживання або робочої візи. Таке право на працевлаштування з’явилося саме з початком дії безвіза – наявність в паспорті виданої Польщею шенгенської візи не дозволяло громадянину України легально працевлаштуватися в цій країні без відповідних документів. Але тепер українці можуть легально працювати в Польщі без оформлення робочої візи або посвідки на проживання. При цьому термін перебування в Польщі не може перевищувати 90 днів протягом 180 днів, оскільки українські громадяни не мають право перебувати на території Шенгенської зони більше зазначеного терміну.

Але можливості працевлаштування в Польщі для українців не обмежуються трьома місяцями. У 2015 році польський уряд прийняв рішення про надання права громадянам ряду країн колишнього СРСР, включаючи Україну, працювати шість місяців протягом року без отримання дозволу на роботу. У цьому випадку знадобиться письмова заява роботодавця – так зване oświadczenie, яке подається до регіонального управління праці.

Крім того, як очікується, з 2018 року в Польщі вступить в силу нова редакція трудового законодавства, яка передбачатиме можливість спрощеного оформлення дозволу на сезонну роботу до восьми місяців протягом року. Тим, хто хоче залишитися в Польщі на більш тривалий термін, все ж доведеться отримувати робочу візу або карту побиту (документ, що підтверджує особу та офіційний статус свого власника в цій країні).

До Польщі за довгим злотим

Саме так вчинила киянка Оксана, яка, пропрацювавши півроку офіціанткою в одному з кафе Варшави, з’їздила додому і оформила в польському посольстві довгострокову робочу візу.

“Працюю в Варшаві, легально. В цьому також зацікавлені польські роботодавці, тому що якщо якась перевірка, то за нелегалів дають великий штраф”, – розповіла Оксана, при цьому додавши: “Хоча, за чутками, багато українців і нелегально працює”. Віктор часто буває в Польщі у справах, а недавно влаштувався на завод в цій країні. Пропрацював він недовго через зміну обставин на батьківщині, але був вражений умовами праці в сусідній державі.

“У порівнянні з Україною Польща вигідно відрізняється умовами праці, – розповів він виданню. – Ну, і зарплата, звичайно, в декілька разів вище”. При цьому, за його словами, рівень дисципліни також на порядок вище, ніж в Україні: “Якщо працівник п’яний – звільнять відразу ж”.

“З приводу зарплати – без знання мови вона буде точно невелика: 10-12 злотих на руки (72-87 грн) на годину. Наші десь так і отримують на заводах, на зборі ягід і на складах. Графік там жорсткий – зазвичай шість днів в тиждень і по 12 годин на день”, – говорить Оксана. За її словами, робота в кафе і магазинах оплачується краще.

До речі, після введення безвіза зарплати українців в Польщі зросли, за даними польських ЗМІ, в 1,5-2,5 рази. Залежно від галузі, розцінки піднялися до 14-25 злотих (101-188 грн) на годину. Це пов’язано з тим, що зарплата виросла в Польщі в цілому. Але місцеві роботодавці прагнуть утримати українських працівників, в зв’язку з чим збільшують їм оплату. За словами Оксани, українцям, якщо вони працюють легально, в основному платять стільки ж, скільки і полякам.

Оскільки українці проявляють цыкавысть до ринків праці інших країн, зокрема, Німеччини, польські роботодавці все частіше вдаються до різних форм заохочення, серед яких – надання житла, безкоштовне харчування, безкоштовний транспорт.

І все це на тлі досить невисоких цін – вони в середньому не відрізняються від українських (щось коштує дорожче, щось, навпаки, дешевше). Виняток становлять комунальні послуги та міський транспорт – вони в Польщі поки що істотно дорожче. До речі, для багатьох українців Польща є певним плацдармом для подальшого просування на Захід. Це і вже згадана Німеччина, і ряд інших країн, де зарплата на сьогодні вище польської.

“Сюди поки що нашим найпростіше вирватися, а потім можна рухатися і далі, але треба докласти зусиль”, – пояснює Оксана. Вона також розповідає, що не відчуває по відношенню до себе будь-якої дискримінації. “Взагалі, знаю багато поляків, і всы нормально ставляться до українців. Але українці теж різні бувають, і у деяких поляків ставлення до нас – не дуже. Але це далеко не у всіх”, – говорить дівчина.

Але випадки агресії в Польщі по відношенню до українців – не таке вже й рідкісне явище. Так, в середині серпня в Любліні троє поляків побили на грунті національної ворожнечі 23-річну українку, а в кінці того ж місяця також в Любліні побили студента з України. Між цими двома інцидентами стався аналогічний випадок вже у Гданську – троє нетверезих молодиків напали на українця, який працював в барі. Однак подібні витівки викликають негативну реакцію у більшості польських громадян, які нерідко стають на бік українців, а не своїх співвітчизників.

Разом нас багато

Для того, щоб боротися з проявами насильства, а також для захисту трудових прав працівників, українці створюють в Польщі свої організації.

Так, в 2016 році в Польщі була створена профспілка “Трудова солідарність”. Однією з головних своїх завдань вона вважає захист українських трудових мігрантів від свавілля роботодавців і ошукування з боку недобросовісних “посередників” в працевлаштуванні. А це, на жаль, трапляється нерідко. Найбільш поширені порушення – невиплата заробітної плати, недотримання обумовлених умов праці, маніпуляції з документами. Фіксуються навіть випадки торгівлі людьми.

“Чула, що багато кидають на зарплату українців, але це теж в основному на заводах, на складах, водіїв – теж іноді. Загалом, краще шукати фірму, яка надійна, а не через незрозумілих посередників”, – ділиться досвідом Оксана. Від сваволі страждають в основному нелегали.

“Дискримінація в умовах і оплаті праці фактично відсутня, особливо в тих випадках, коли люди працюють легально. Що стосується нелегалів, то сам їх статус в Польщі дає можливість маніпулювати і дискримінувати їх”, – розповідає президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.

Скільки нелегальних мігрантів з України сьогодні працюють в Польщі, сказати дуже складно. Така статистика повністю відсутня. У той же час є статистика по легальним працівникам. “Ми можемо говорити про 1,2 млн запрошень на роботу від Польщі в минулому році і 750 тисяч в першій половині цього року”, – зазначив Василь Воскобойник. За його словами, найбільш затребувані в Польщі робочі спеціальності і сезонні роботи в полі. “Поляки запрошують працювати на будівництвах, на фабриках і складальних підприємствах, на збір врожаю. Однак з кожним роком все більше українців займають і менеджерські посади”, – розповів він.

“Рятівники Європи”

З чим пов’язана така “любов” поляків до українських заробітчан? Тут грають роль спільна історія і близький менталітет. У поляків є також досить прагматичний мотив – вони не хочуть пускати до себе біженців з Близького Сходу, заявляючи при цьому, що приймають у себе сотні тисяч громадян України, де йде війна. Але тут поляки лукавлять, оскільки серед тих, що отримали в Польщі статус біженця, українців – всього кілька десятків людей (в 2014-16 роках такий статус отримали 34 українця а звернулися за ним 5852 громадян).

Але головна причина – в іншому. “Українські працівники дійсно дуже затребувані на польському ринку, тому що від них зараз багато в чому залежить зростання польської економіки”, – розповів Василь Воскобойник.

З цим згоден глава Українського медіа-центру реформ Тарас Качка. “Зростання польської економіки стримується демографічними моментами. Для Польщі українські працівники – це порятунок економіки, тому що вони не можуть рости без робочої сили, як кваліфікованої, так і некваліфікованої”, – сказав він.

При цьому польський приклад можуть успадкувати інші країни ЄС, перш за все, найближчі сусіди України.

“Наші західні сусіди відчувають потребу в робочій силі. Приклад Польщі показовий. Досвід цієї країни (в плані залучення трудових мігрантів з України) на даному етапі виглядає як досить успішний. І, цілком можливо, що досвід буде копіюватися Чехією, Словаччиною, можливо, Угорщиною”, – сказав політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач.

“Інші країни, особливо в Східній Європі, уважно стежать за діями поляків. Справа в тому, що в цих державах також відбувається зростання економіки, і їм також необхідні робочі руки. В умовах, коли українці є фактично останнім великим резервом робочої сили в Європі, боротьба за наших співвітчизників буде посилюватися найближчим часом. Угорщина вже сьогодні наслідує приклад Польщі. Цілком можливо, що таким же шляхом підуть Чехія та країни Балтії”, – зазначив Василь Воскобойник.

Разом з тим, потрібно розуміти, що Польща є однією з найбільших за населенням країн Східної Європи і шоста (з урахуванням Великобританії) – Євросоюзу. Інші країни регіону, безумовно, також будуть відкривати свій ринок праці для українців, але “такий феномен, як з Польщею, у нас навряд чи з кимось вийде”, – вважає Тарас Качка.

Крім того, за словами Василя Воскобойника, для українців існує потенційна проблема в плані працевлаштування в Євросоюзі.

“У ЄС є уряд – Єврокомісія, який знаходиться в Брюсселі і не підтримує такий підхід країн Східної Європи. Брюссельська влада може вплинути на уряди цих країн, і практика запрошення українців на роботу без робочої візи може бути припинена”, – заявив він.

Привид Brexit бродить по Європі

Є й інші проблеми. У червні 2016 року у Великій Британії пройшов референдум щодо членства країни в Європейському Союзі, і більшість британців підтримали вихід з ЄС (так званий Brexit). Очікується, що цей процес завершиться в 2019 році. Тоді ж припиниться вільне переміщення громадян між Британією та ЄС, а багатьом європейцям стане складніше отримати дозвіл на роботу в цій країні.

Яке відношення це має до українців, які працюють в Польщі? Справа в тому, що в Великобританії працюють від 700 до 800 тис поляків. Не виключено, що після завершення процедури Brexit якась частина цих працівників повернеться до Польщі – називають цифру в 100-200 тис чоловік. І в деяких ЗМІ розганяється хвиля, що поляки, які повернуться на батьківщину, витіснять українців з ринку праці.

Але експерти вважають, що Brexit не відіб’ється на українцях, які працюють в Польщі.

“Ті поляки, які будуть повертатися, навряд чи підуть на аналогічні посади, на яких вони були в Великобританії, оскільки рівень оплати буде істотно менше. Можливо, вони будуть себе бачити більше як підприємці, а не сантехніки (польський сантехнік став символом дешевої робочої сили в країнах “старої” Європи, перш за все, у Франції). Тому, думаю, на польському ринку праці це будуть різні ніші”, – сказав Володимир Горбач.

Тарас Качка вважає, що якщо поляки і повернуться додому, то це на українцях не відіб’ється. “Але, швидше за все, цього (масового повернення поляків на батьківщину) не відбудеться, тому що поляки інтегровані в британську економіку досить добре”, – сказав експерт.

Василь Воскобойник вважає, що масового повернення поляків на батьківщину в зв’язку з Brexit не буде зовсім. “Справа в тому, що в цьому, в першу чергу, не зацікавлений уряд Великобританії, тому що поляки є хорошими працівниками, які досить гармонійно вливаються в британське суспільство. Крім того, навіть якщо уявити собі повернення поляків додому, вони не складуть українцям конкуренції , тому що звикли заробляти зовсім інші гроші”, – зазначив експерт.

Ці поляки поїдуть не на батьківщину, а в країни, де зарплати не нижче британських, наприклад, до Німеччини, Норвегії. “Не дивлячись на зростання економіки в останні 25 років, Польща все ще далека за рівнем розвитку від цих країн. Так само, як сьогоднішня Україна далека від Польщі”, – резюмував Воскобойник.

Кадри вирішують все

Безвізовий режим з ЄС, безумовно, є найважливішим за останнім часом досягненням України на шляху євроінтеграції, а відкриття європейського ринку праці для українців, хай поки і в дуже обмежених масштабах, також може розглядатися як позитивний сигнал в світлі реалізації наших європейських устремлінь. Однак у цього процесу є і зворотній бік.

Згідно з даними соціологічних опитувань, 33% українських громадян готові покинути батьківщину назавжди. Такі настрої в суспільстві пов’язані з війною на Сході, соціальною незахищеністю, туманними економічними перспективами. Уже сьогодні випускники шкіл, в основному із західних регіонів, прагнуть вступити в європейські вузи, левова частка яких припадає саме на Польщу.

За офіційною статистикою, яку Міністерство освіти і науки України отримало від польської сторони, в вузах Польщі навчаються близько 60 тис українських студентів. Згідно із законом випускники польських вищих навчальних закладів мають право працевлаштуватися в цій країні без отримання дозволу на роботу. А це означає, що ці 60 тис українських студентів – потенційні трудові мігранти. З огляду на те, що за прогнозами число студентів з України в польських вузах буде тільки зростати, кількість “неповерненців” також збільшиться.

А адже це люди, які здобудуть вищу освіту. В майбутньому кваліфіковані програмісти, економісти, юристи, менеджери, лікарі, вчителі і так далі. Якщо подібна тенденція збережеться (в парі з трендом природного зменшення населення через низький рівень народжуваності), то Україна в майбутньому зіткнеться з дефіцитом робочої сили.

Вихід з цієї ситуації є. Рецепт відомий давно – створення сприятливого інвестиційного та ділового клімату, мінімізація корупції, поява нових виробництв і, як наслідок, робочих місць, загальне зростання добробуту громадян і підвищення соціальних стандартів.

“Це питання умов ведення бізнесу, питання умов доступу на європейські ринки, логістика, – зазначає Тарас Качка. – Чим більше підприємств буде відкриватися в самій Україні, тим менше буде відтік робочої сили на Захід, в тому числі в Польщі. У нас є зона вільної торгівлі (з ЄС), міжнародні компанії розуміють, як працювати з українськими співробітниками, Україна перестає бути екзотикою, тому повільно прискорюючись, будемо з ними конкурувати”.

Джерело: Апостроф