Після програмістів іноземних роботодавців найбільше цікавлять будівельники та аграрії. Вже стало непристойною банальністю міркувати на тему великих зарплат і експортних перспектив українських айтішників, вірніше, програмістів. Але, перераховуючи преференції і «плюшки» айтішників, ми не беремо до уваги інші позиції рейтингу «експортних спеціальностей». І, судячи з усього, друге за привабливістю для іноземних роботодавців місце ділять між собою будівельники та аграрії.

Іноземні роботодавці готові скласти серйозну конкуренцію українським компаніям в боротьбі за вітчизняних агропрофі. І це при тому, що кількість наших місцевих вакансій в агросекторі зростає з пристойною швидкістю – за рік вони збільшилися в півтора рази, якщо порівнювати січень 2016- го і аналогічний період 2017 року. Правда, в «аграрному» випадку статистика сайтів з працевлаштування повної картини не дасть. З поля нашого зору випадають рядові різноробочі і майже окремий сегмент «прямих домовленостей» між селянами і роботодавцями в західних регіонах.

Ще один важливий момент (і зона ризику для вітчизняного агропрому) в іноземних вакансіях – спокусливі умови стажування для юних аграріїв з дуже пристойними «стипендіями». Останні часом досягають 50 000 грн. Дійсно, тих агростудентів, хто знають англійську, можна порахувати на пальцях однієї руки: 85% претендентів з бази резюме rabota.ua чесно визнають свою англійську незадовільною. Але поки це єдина перешкода для молодих фахівців, охочих подивитися на світ і повчитися новому. Ризик же для українського бізнесу полягає в тому, що студенти, які вже пройшли таке стажування, роблять все можливе, щоб залишитися за кордоном.

Ще одним тривожним дзвіночком для цього сегмента ринку є кількість фахівців, які мріють знайти роботу за кордоном – 41% Агропрофі хотіли б працювати за межами України. Не будемо заглиблюватися, куди і навіщо зібралися ці люди. Важливіше інше – хто буде працювати замість них? Адже шанси, що фахівці вирушать в пошуках пристойних грошей в чужі краї, дуже великі. Так, і на нашому ринку можна знайти непогані пропозиції: наприклад, найбільшу зарплату, крім директорів, можуть отримувати тваринники – 20 000 грн. Але цих вакансій дуже небагато. Середній рівень доходу, наприклад, зоотехніків коливається в межах 8 000 грн.

Інший рівень оплати праці наших фахівців пропонують за кордоном. Так, зарплати підсобників в сусідній Польщі стартують з 12 000 грн; бажаючі збирати, наприклад, цитрусові в Іспанії, можуть отримати до 35 000 грн, ягоди в Фінляндії і Швеції – 70 000 грн. Це рядовий працівник. Для профі є багато більш цікавих варіантів. Залишимо осторонь як жарт вакансію агронома на Чукотку на 10 000 грн. Але, можливо, виноробу було б цікаво пробувати свої сили на безкрайніх виноградниках Сьєрра-Леоне – тисяч на сто гривень? Або агроному проявити професійні таланти в Канаді з можливістю залишитися там назавжди: при цьому роботодавець забезпечує житлом, відкриває рахунок в банку і надає медичну страховку.

Звичайно, кількість «офіційних» вакансій менше кількості бажаючих, та й послуги оформлення не всім по кишені. Можливо, саме тому ринок «сірого» працевлаштування у нас не меншає, незважаючи на всі ризики з шахраями і недобросовісними посередниками.

А що українські роботодавці? Три тисячі вакансій чекають своїх кандидатів. Останні ж, розмістивши дві тисячі резюме, не поспішають відгукуватися на українські пропозиції з низькими зарплатами. Чим залучити й утримати співробітників, якщо не зарплатою?

Джерело: Новое время