Заробітчани поки що приносять мільярди доларів в Україну і стимулюють ріст зарплат в ній. За це заплатимо крахом пенсійної системи і гальмуванням економіки. Державна служба статистики фіксує зменшення рівня безробіття. За методологією МОП рівень скоротився з 8,9% до 8,5% робочої сили (у віці 15-70 років). Скорочення рівня безробіття  у першому півріччі 2019 року порівняно з аналогічним періодом 2018-го спостерігають в усіх регіонах, повідомляє Держслужба зайнятості. Кількість зареєстрованих безробітних за підсумками жовтня 2019 року зменшилася до 259,3 тис. осіб, хоча станом на січень їх було більше 364 тис. “На ринку праці України спостерігаються позитивні тенденції щодо зростання зайнятості та скорочення безробіття”, – повідомляють статисти. Але існує інша статистика – від Євростату. У 2018 році країни ЄС видали громадянам інших країн 3,2 млн перших посвідок на проживання. Більшість з них – родом з України та Китаю…

Порахуй українців: скільки заробітчан і звідки мільярди переказів

Якщо точніше, минулого року посвідку на проживання в ЄС отримали 527 тисяч українців. З них 78% переїхали до Польщі і 65% робили запит з метою працевлаштування. Саме з цим явищем пов’язують деякі експерти “позитивні тенденції” в українському безробітті. “Це пояснюється винятково посиленням трудової міграції, – впевнений Олег Пендзин, виконавчий директор економічного дискусійного клубу. – 9 млн українців (за даними екс-міністра соцполітики Андрія Реви) перебувають за кордоном на сезонних тимчасових роботах, ще близько 2 (Держслужба статистики) – постійно. Це ті люди, яких не реєстрували центри зайнятості”. Статистика не всесильна. “Назвати точну цифру українців, що працюють в Польщі, дуже складно. Адже впродовж року багато з наших співвітчизників їздять в цю країну на роботу по два рази”, – пояснює складнощі процесу Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування. І це не враховуючи нелегалів. Про масштаби міграції можемо судити лише за обсягом валютних переказів: 11,6 млрд доларів у 2018 році і очікувані Нацбанком 12,2 у поточному.

Порахувати наших намагаються самі поляки. 900 тисяч українських працівників – з такими цифрами виступив заступник директора Департаменту економічного аналізу Нацбанку Польщі Яцек Котловський.

Ще раніше українське консульство в Польщі констатувало, що за останні 5 років українців в цій країні стало більше в 5 разів. Нічого дивного – обіг заробітчан тут явище постійне і 900 тисячами не обмежується, вважає Василь Воскобойник. “Згідно із соціологічними дослідженнями, 50% українців працюють у Польщі до трьох місяців, ще 25% – до півроку. Більшість трудових мігрантів, попрацювавши три місяці у Польщі, їде додому і зрештою повертається на заробітки знову, – описує ситуацію Воскобойник. – Крім цього, існує великий ринок нелегального працевлаштування, який може досягати 40% від всіх українських мігрантів”. Таким чином за рік в Польщі встигають попрацювати приблизно 1,5 млн українців, вважає експерт.

Мільйон робочих місць на 9 млн гастарбайтерів

Суттєвих сплесків в міграційних явищах демографи не помічають. “Хвиля пішла в 2014-2016 роках, потім ситуація потроху стабілізувалася, – говорить Олексій Позняк, завідувач відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи. – Адекватної інформації замало, але не бачу підстав для розмов про посилення міграції”. Але змінюється сама структура міграційних процесів.

Чинників, що могли б вплинути на покращення ситуації з трудовою міграцією, кілька, говорить Ігар Тишкевич, експерт програми “Міжнародна і внутрішня політика” Українського інституту майбутнього (UIF). Наприклад, зменшення попиту на робочі руки в Польщі, Румунії, Чехії, Угорщині. “Але там попит на працівників з України лише зростає і збільшуються квоти на видачу дозволів працювати, – говорить він. – А наступного року для нас відкриє свій ринок Німеччина”. Важливий фактор – створення нових робочих місць в Україні. “Мовою статистики, аби рівень безробіття знизився хоча б на процент, повинні з’явитися десятки тисяч нових робочих місць за рік, – говорить Тишкевич. – Але де тисячі нових підприємств в Україні?”. В програмі дій уряду, затвердженій нещодавно прем’єром у ВР, йдеться про мільйон робочих місць, нагадує Олег Пендзин. “Мільйон при 9 мільйонах трудових мігрантів. І жодного слова про розвиток промисловості, – коментує економіст. – Звідки візьмуться ті робочі місця, я не знаю”.

Стратегія порятунку або мильна бульбашка

Заробітчани – застарілий термін, впевнений ІгарТишкевич. Заробітчанина-нелегала, що поневірявся за кордоном в жахливих умовах зразка 2010 року замінив український робітник. “Людина з офіційним контрактом, високим рівнем зарплати, яку роботодавець хоче залишити в своїй країні і створює додаткові умови для перевезення його родини, – пояснює експерт. – А політику стимулювання переїзду родин проводить і Польща, і Чехія, і Литва”. Нацбанк України вже визнав, що трудова міграція стала однією з причин зростання зарплат в Україні. Нічого дивного: ще два роки тому “Інтерпайп” був змушений суттєво збільшити зарплати робітникам, коли їх активно переманювала польська компанія-конкурент, наводить яскравий приклад Тишкевич. Почалася боротьба за українського робітника.

І на перший погляд – цілковиті плюси. Україна отримує 11-12 млрд доларових переказів щороку, що покращує її валютний баланс. Українці – отримують кращі доходи і за кордоном, і в себе дома. Але враження хибне. “Зростання зарплат без зростання продуктивності праці означає зменшення доходів бізнесу і гальмування його розвитку, – пояснює Ігар Тишкевич. – Умовно кажучи, робітник за годину виробив не більше доларів, ніж зазвичай, а отримав більшу їх частину в якості зарплати”.

Недовго лишилося радіти і мільярдним переказам. Політика залучення родин викликана тим, що поляки, угорці зрозуміли: робітник значну частину коштів виводить з держави і треба зробити так, аби отримувачі цих переказів жили в її межах, говорить Тишкевич. Коли обсяг переказів зменшиться, це відчує економіка. “Сьогодні дефіцит торгівлі товарами та послугами в Україні (близько 11 млрд доларів) покривається коштами мігрантів. Поки зарплати в Україні зростають, зменшення обсягу переказів не помітимо, а далі це стане відчутно”, – пояснює експерт. Далі постраждають пенсіонери. Станом на початок 2019 року в країні було 13,4 млн платників ЄСВ, пенсіонерів – 11,9. “Дуже скоро кількість платників ЄСВ буде дорівнювати кількості отримувачів пенсії чи стане меншою за неї, – прогнозує Тишкевич. – Щоб сьогодні отримати 3000 гривень пенсії, хтось має сплатити близько 4000 ЄСВ (4000, бо є ще адміністрування ПФ)”. Тому плюси трудової міграції – просто мильна бульбашка, яка скоро лусне, впевнений він.

Повинна бути урядова програма, або хоча б усвідомлення керівництвом країни, що держава потребує термінових рішень у цій сфері, а його нема, вважає Олег Пендзин. “Можливо, не така, як польська Стратегія збереження людського капіталу (утримувати українців доступним житлом надто дорого для бюджету), – говорить Олексій Позняк. – Але треба робити хоча б маленькі кроки. Підтримувати, фіксувати зв’язки з тими, хто виїхав: це підвищує вірогідність повернення”. Для цього заохочувати підприємницьку діяльність. Бізнес – вагомий важіль для повернення в Україну або невиїзду з неї людей, що мають міграційні наміри, зауважує Позняк. “Ще можна розвивати спільні проекти з країнами, де осіли наші інтелектуальні мігранти”, – розмірковує демограф. З трудовою міграцією нічого не вдієш – людина завжди шукатиме кращих умов, говорить Тишкевич. Але це не заважає вести державну політику, яка зробить вигідними перекази в Україну. “Думати, чим будемо компенсувати вихід на пенсію 3,6 млн українців в найближчі роки. І як стимулювати народжуваність”, – пояснює він. Працездатні люди – це чоловіки і жінки фертильного віку. Якщо вони виїдуть звідси родинами, Україна втратить і майбутніх платників податків, і чоловіків призовного віку. “А це вже питання обороноздатності країни. У випадку масової агресії РФ на кого зможуть розраховувати ЗСУ?” – задає риторичне питання Тишкевич.

На нас зачекалися

ООН прогнозує зменшення кількості населення в Україні до 35 млн чоловік в 2050 році. Маленька Словенія – і та декларує наміри запросити більше робітників з України в рамках нової стратегії залучення робочої сили із країн, географічно та культурно близьких словенцям. Поступово відбувається переорієнтація українських мігрантів з одних країн на інші, говорить Василь Воскобойник.

“Йде активний відтік трудових мігрантів із Росії, де стагнує економіка і працювати стало невигідно, – говорить він. – До Польщі їхали, бо там були створені умови для швидкого отримання роботи. Але з весни 2020-го року Німеччина відкриє свій ринок праці для громадян країн за межами ЄС, і чимало українців намагатимуться потрапити туди”. Соціологічні дані, за словами експерта, вже говорять, що 37% наших громадян хочуть працювати саме в Німеччині. В цій країні за умови отримання офіційної роботи українець матиме ті самі права, що й місцеві мешканці, і навіть допомогу на дітей отримуватиме (якщо діти житимуть в Німеччині). “На українців претендують багато європейських країн через проблему з низькою народжуваністю та старінням націй, – говорить Воскобойник. – Українці добре працюють, швидко соціалізуються в європейських країнах і географічно близько до них знаходяться”. Велика Німеччина може потребувати 1,5 млн робітників, а маленька Литва всього 100 тисяч. “Але їх поєднує інтерес до залучення українців не тільки на роботу, а й на постійне проживання”, – резюмує експерт.

Тетяна Негода, Київ

Джерело: Укрінформ