Чехія практично вдвічі збільшила квоти на працевлаштування українців з 19,6 тисячі в минулому році до 40 тисяч у цьому. При цьому квоти для трудових мігрантів з Сербії і Чорногорії становлять 2 тис чоловік, Філіппін і Монголії – по 1 тис. Кореспондент ГолосUA поспілкувався з президентом Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування і з’ясував, якого майбутнього чекати від трудової міграції з України, наскільки загостриться конкуренція наших західних сусідів за українські робочі руки і яка повинна бути роль держави в цьому процесі?

– Василь, чому в Чехії настільки зацікавлені в українських робітників руках?

– Чехії потрібно терміново закривати прогалини в нестачі власних робочих рук. Тому збільшення квоти відбувається не в перший раз, і, судячи з усього, далеко не в останній. Справа також і в тому, що українці для чехів ближчі ментально. Працюючи в Чехії, українці показали себе людьми, які багато працюють і бажають інтегруватися зовсім не в систему соціального захисту країни, а в чеський ринок праці, тобто зацікавлені виключно в зароблянні грошей.

– Чому саме українців найбільш часто депортують чеська влада, як повідомляють ЗМІ?

– Якщо говорити про кількість депортованих українців, то в минулому році з Чехії було депортовано п’ять тисяч людей, з яких українці становили приблизно 3 – 3,5 тисячі. При цьому, якщо звернути увагу на те, що кількість українців, які проживають в Чехії, становить 120 тисяч осіб, то кількість депортованих не буде так шокувати.

– Що українська держава може зробити в даній ситуації?

– В даний момент тенденція така, що українці їхали, їдуть і в найближчі роки будуть продовжувати виїжджати за кордон в пошуках роботи. Роль української держави зараз може полягати в донесенні до громадян головної тези – «якщо ви бажаєте працювати за кордоном, Україна, як демократична відкрита держава, не повинна вам в цьому перешкоджати. Але може вам порадити працювати виключно легально».

В Україні є загальнопоширеною практика, коли люди працюють напівлегально і отримують частину заробітної плати офіційно, а частину – в конверті. Отже, вони не розуміють, чому повинні якось інакше працювати за кордоном. Спираючись на дані соціологічних досліджень, проведених на замовлення нашої асоціації, ми виявили, що майже 40% українців, які мають досвід роботи за кордоном, працювали нелегально.

– Чи буде в подальшому збільшуватися конкуренція наших західних сусідів за залучення українських трудових мігрантів?

– Безумовно. При цьому не потрібно забувати, що з наступного року до конкуренції за українських трудових мігрантів приєднається також Німеччина. На сьогоднішній день українські робочі руки – це останній великий резерв робочої сили в Європі. Тому що поляки, наприклад, вже давно залучені в міграційний ринок. Те ж саме стосується і громадян Чехії, Румунії, Угорщини, країн Балтії.

Згідно з методологією Міжнародної асоціації праці, в Україні офіційно безробітними вважаються близько 1,5 мільйона людей. Саме на них будуть розраховувати наші західні сусіди. Потрібно чітко розуміти, що робочі руки – це такий саме вичерпний ресурс, як фінанси або корисні копалини. І зараз, на жаль, Україна програє в цій конкурентній боротьбі нашим західним сусідам.

– Що станеться, якщо український резерв вичерпає себе?

– На мій погляд, справа полягає зовсім не в обсягах трудової міграції, тому що, рано чи пізно, криза закінчиться і для зростаючої української економіки будуть потрібні робочі руки. Зараз основну небезпеку становить ситуація з демографією.

До кінця 2030 року загальна кількість працездатного населення країни скоротиться майже на 2 мільйони 900 тисяч чоловік. Це говорить про низьку народжуваність у нас. Крім того, ми не враховуємо тих людей, які, виїхавши з країни в пошуках роботи, більш ніколи не повернуться назад. У зв’язку з цим потрібно зробити наступні кроки.

По-перше, потрібно збільшувати зарплати, щоб на рівних конкурувати з нашими західними сусідами, а також створювати образ України майбутнього, щоб люди хотіли тут жити.

По-друге, Україні потрібно вже зараз впроваджувати програми по залученню трудових мігрантів з інших країн. Зараз це може здатися дивним, але програма по залученню трудових мігрантів до Польщі була розпочата ще 2006-го року.

У 2011 році для українців було видано 180 тисяч запрошень на роботу в Польщі. Тоді як у 2017 році було видано вже 1 мільйон 700 тисяч таких запрошень. До питання робочих ресурсів потрібно підходити виключно стратегічно. Інакше ми можемо опинитися в ситуації, коли начебто і економіка почала зростати і інвестори є, а працювати нікому.

– Що може в цій ситуації зробити парламент?

– По-перше, повинна відбутися лібералізація міжнародного ринку працевлаштування. Тому що за попередні п’ять років минула влада його повністю вбила.

У 2017 році Польща видала українцям 1 мільйон 700 тисяч запрошень на роботу. При цьому через українські легальні компанії-посередники було працевлаштовано лише 12 тисяч 390 осіб. У 2018 році Польща видала для українців 1 мільйон 450 тисяч запрошень. Через легальні компанії-посередники було працевлаштовано лише 12 тисяч 500 осіб. Тобто, на сьогоднішній день ринок міжнародного працевлаштування України – на 99% є «сірим ринком» шахраїв і безвідповідальних бізнесменів. Звідси висновок, що нинішня система ліцензування не сприяє існуванню легального ринку.

По-друге, слід на законодавчому рівні заборонити компаніям-посередникам брати гроші з українців, які шукають роботу за кордоном. Загальнопоширеною є світова практика – послуги посередників у пошуку персоналу завжди оплачує компанія-роботодавець.

По-третє, в Україні на базі Міністерства соціальної політики потрібно створити загальнонаціональну інформаційну лінію, на яку повинні звертатися українці, що працюють за кордоном. Оскільки з одного боку, – вони наші співвітчизники, а з іншого боку, якщо людина виїжджає за кордон і не знає іноземної мови, то при виникненні труднощів, вона не знає, куди звернутися за допомогою.

По-четверте, потрібно переглянути всі двосторонні угоди з країнами, де працюють українці, про зарахування пенсійних нарахувань. Це необхідно зробити для того, щоб наші співгромадяни, які відпрацювали за кордоном легально, могли повернутися в Україну і мати можливість отримувати пенсії. До того ж це зніме зайве навантаження з нашого Пенсійного фонду, куди люди відраховують гроші, поки зайняті на роботі в Чехії, Польщі, а в майбутньому – і в Німеччині.

По-п’яте, потрібно розробити стратегію по залученню трудових мігрантів в Україну. Це обов’язкова умова, оскільки в сучасному світі з відкритими кордонами, ми не здатні утримати громадян в умовах вимирання нації.

Але, щоб країна могла розвиватися, щоб у нас була база оподаткування з відрахуваннями до Пенсійного фонду і т.д., потрібно, щоб ми мали робочі місця, які потрібно заповнювати, в тому числі і шляхом запрошення людей з-за кордону.

При цьому є одна проблема. У законі «Про зайнятість населення» є стаття 42-1 в підпункті 3,2 чітко написано, що, якщо український роботодавець бере на роботу іноземця, він зобов’язаний виплачувати йому за один місяць роботи зарплату в розмірі десяти мінімальних зарплат. Суму, яка на сьогоднішній день становить майже 42 тисячі гривень. Таким чином, законодавець перекрив можливість для залучення трудових мігрантів. Тому цю норму слід скасувати.

Під час роботи Верховної Ради попереднього скликання ми зареєстрували законопроект №10272, в якому пропонувалося заборонити брати гроші з українців за пошук роботи за кордоном, а також скасувати норму про десять мінімальних зарплат.

Законопроект вийшов в урізаному вигляді, і нардепи прибрали момент про скасування Ліцензії на надання послуг з працевлаштування за кордоном, але я впевнений, що ми зможемо повторно внести даний законопроект і він буде розглянутий найближчим часом.

– Які професії в Україні будуть актуальні для трудових мігрантів з-за кордону?

– Як правило, це будуть всі професії «блакитних комірців» – зварювальники, будівельники, робітники, задіяні в сільському господарстві, слюсарі, сантехніки і т.д.

Якщо звернутися до статистики, наданої Державною службою зайнятості, в таких містах, як Дніпро, Харків, Одеса, Київ майже 80% людей, що стоять на обліку в Держслужбі зайнятості як безробітні, – мають вищу освіту.

Крім того, 93% українців, які працюють за кордоном, зайняті в професії, що вимагають саме фізичної праці, – в сільському господарстві, будівництві, сфері обслуговування.

Джерело: ГолосUA