“Так, чула, що німці відкривають для українців свій ринок. Якщо запропонують 2500 євро, та хоча б 2000, то одна з перших перейду міст (через річку Одер між Польщею і Німеччиною)”, – говорить Дар’я Атаманчук, родом з Великі Мости Львівської області, що працює продавщицею в продуктовому магазині в польських Слубіцах.

Дар’я почула правильно, Німеччина лібералізує трудове законодавство, і одна з цілей – українці, що працюють в Східній Європі. Але все не так просто, як представляє дівчина, її відділяє від роботи в Німеччині не міст, а багато нюансів німецького законодавства і бюрократії.

LIGA.net розбиралася, як Німеччина і Польща конкурують за українські руки і голови, що таке “відкритий” німецький ринок і як він улаштований, і скількох українців він надихне “перейти міст” в пошуках кращого життя.

Дефіцит рук

У минулому році Німеччина послабила вимоги для кваліфікованих робітників з країн, що не входять в Європейський Союз. Новина про це розбурхала польські ЗМІ. Мовляв Польща може втратити половину українських працівників, які кинуться в сусідню Німеччину (хоча там не говорять, що хочуть привернути саме українців). Журналісти прогнозували, як це може позначитися на польській економіці, наприклад, привести до уповільнення зростання ВВП на 1,6%.

Правда, польські журналісти не врахували кілька важливих умов: щоб влаштуватися на роботу в Німеччину треба володіти німецькою мовою на середньому рівні і мати диплом середньої спеціальної освіти (читай ПТУ, підтвердити його можна вже будучи в Німеччині і за спрощеною процедурою). І що ще важливіше – послаблення вступлять в силу з початку 2020 року.

Переживання поляків легко зрозуміти, бо українські трудові мігранти – важлива частина їх економіки. Нещодавно міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутовіч заявив, що в його країні працюють майже 2 млн українців. Це приблизно 11% від усіх трудових ресурсів Польщі.

ВВП Німеччини – більше $ 3,5 трлн, це в сім разів більше польської економіки. При цьому в Німеччині вже зараз дефіцит в 1,2 млн робочих рук. Якщо раніше попит на українських заробітчан пов’язували зі старінням місцевого населення і еміграцією молодих німців, то тепер і з можливим Брексітом. Адже тоді Німеччина стане ключовим майданчиком для виробничих потужностей підприємств з інших країн, в тому числі Великобританії, пояснює доктор економічних наук Андрій Гайдуцький.

А німецькі роботодавці вже непогано знайомі з українськими співробітниками: за даними Федерального міністерства праці Німеччини, у них тільки офіційно працевлаштовані 43 000 українців. (При 138 000 українських громадян, які проживають на її території). Польща програє Німеччині конкуренцію за українців і без спрощеної процедури.

Одеський кейс: між Польщею і Німеччиною

Чоловік і зять одеситки Яни Болухто поїхали на сезонні заробітки восени минулого року, перший влаштувався на будівництво в Польщу, другий – на фабрику з виготовлення ковбасної продукції в Німеччину. Жінка каже, що вони більше розглядали вакансії з Німеччини, оскільки робочий день там менше, а зарплати вищі. Правда, щоб виїхати туди на роботу довелося вистояти довгу віртуальну чергу, через великий потік бажаючих там попрацювати, бригада різноробочих формувалася на два місяці вперед.

“Миша в ФРН працює з 5:00 до 14:00, субота та неділі вихідні, при бажанні може вийти на підробіток. У нього чистими на місяць вийде приблизно 1200 євро. Іван в Польщі працює з 7:00 до 19:00, у нього робота важче і довше робочий день, вихідні – дві неділі на місяць. Чи отримає він максимум 1000 євро, і це досить хороша зарплата за польськими мірками, таку пропонують на кордоні з Німеччиною, він у Вроцлаві, а в Варшаві за цю ж роботу платять не більше 800-900 євро”, – розповідає Яна.

Іван Болухто за освітою юрист, закон про лібералізацію праці на нього за великим рахунком не поширюється, послаблення для людей з вищою освітою Німеччина ввела ще раніше. Він ним не скористався тоді, немає наміру це зробити і зараз. Це його перша сезонна робота за кордоном, і він сподівається, що тимчасова; в його планах знайти роботу за профілем в Україні.

Михайло на заробітки до Німеччини теж виїхав вперше. За освітою він судновий моторист, але сумнівається, що зможе працювати за фахом в Німеччині. Та й німецьку мову на належному рівні, за його словами, навряд чи вивчить – зараз він нормально працює на німецькій ковбасної фабриці, знаючи лише кілька фраз. Після повернення в Україну, він збирається знову шукати роботу в Німеччині.

Експорт людей

Єдина країна, яка в боротьбі за українські руки не робить взагалі нічого, – це Україна. «Відтік і дефіцит кадрів в Україні спостерігається «давно і всюди», – каже Тетяна Пашкіна, HR-експерт сайту rabota.ua. – Однак в Україні не те, щоб не приймають держпрограм по боротьбі з трудовою міграцією, але навіть навпаки – нерідко представляють міграцію в позитивному ключі».

Так грошові перекази з-за кордону на батьківщину давно є важливим джерелом твердої валюти. Тільки за 2018 рік приплив грошових переказів в Україну склав колосальні $ 11 мдрд, більше наша країна отримує тільки від експорту агропродукції і металу.

Втім, німецьке відкриття ринку не призведе до масової трудової міграції з України, вважає Пашкіна.
«Для кого це процедура? Для людей з хорошим рівнем мови, у яких дуже практична профтехнічна спеціальність, яка ще й входить в німецький класифікатор, і у яких є відкладених кілька тисяч євро, з якими вони приїдуть до Німеччини, щоб шукати роботу. Таких людей в Україні небагато», – згодна з нею журналістка, яка працює в Польщі, Олена Бабакова.

Відтоку робочих рук з України в Німеччину не очікує і Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування. Адже більшість українців, на яких поширюються послаблення, вже знаходяться за кордоном, а тому поїдуть не з України, а, наприклад, з Польщі.

Так кого торкнеться німецьке послаблення?

Закон про імміграцію кваліфікованих кадрів, який вступить в силу в 2020 році, поширюється в першу чергу на людей робітничих професій. Але не на всіх. А саме:

1. Чиї професії входять до німецького класифікатор професій – 62 спеціальності та підгрупи. Зокрема, інженер, слюсар, будівельник, медичний опікун, кухар, водій TIR, зварювальники, електрики і т.д. Список складається з найбільш дефіцитних спеціальностей в Німеччині. Однак уряд зберіг за собою право вносити зміни в список, якщо в якійсь галузі почнеться спад і звільнення.

2. Хто підтвердив свій диплом. Процедуру легалізації спростять, пройти її можна буде вже на місці, в Німеччині. Уряд обіцяє позбавити від бюрократичних формальностей.

3. Хто володіє німецькою на рівні В2 (вище середнього). Раніше міністр праці Німеччини Хубертус Хайль в інтерв’ю DW говорив, що високий рівень мови – не головне, знання повинні бути достатні для роботи за своєю спеціальністю. Як буде насправді – покаже практика.

Що Німеччина пропонує:

1. Роботу разом з посвідкою на проживання.

2. Півроку на пошук роботи в Німеччині. Влаштуватися на роботу тепер буде можливо після прибуття в країну, для цього пропонується піврічна робоча віза. Єдине, жити весь цей час потрібно буде за свій рахунок, соціальна допомога в таких випадках не передбачена.

3. Відмова від тесту ринку праці. Надалі громадяни Німеччини і ЄС не матимуть пріоритету у порівнянні з іноземцями при прийомі на роботу.

Як знайти і отримати Arbeit

Поки кандидатура Дар’ї Атаманчук, продавщиці з Слубіце, не підходить ні під одну з вимог німецького законодавства. Вона зізнається, що давно планувала записатися на курси медсестер, профтехосвіти у дівчини немає, а знання мови обмежуються кількома німецькими фразами, вивченими за півроку життя в Слубіце, що межують з німецьким Франкфурт-на-Одері.

Якщо уявити, що Дарина закінчить протягом 2019 року курси медперсоналу і опанує німецьку мову на рівні B2, то вона зможе «перейти міст»: підписати трудову угоду з німецькою фірмою (дистанційно) або отримати піврічну робочу візу і шукати фірму, будучи вже в Німеччині . Якщо протягом півроку вона підтвердить свій диплом, знайде роботу, то єдине, що їй залишиться – це зареєструватися на біржі праці в супроводі роботодавця і приступати до роботи. Якщо ж пошуки виявляться безрезультатними, то по закінченню терміну візи, вона повинна буде повернутися на батьківщину. Знову повторити цю процедуру можна лише через півроку.

Важливий момент. Володарям вищої освіти Німеччина вже давно пропонує так звані візи для пошуку роботи. Вони відповідають тим, про які йдеться в законі 2020 року.

Валерій Писаренко, фахівець з розробки програмного забезпечення, працевлаштувався в Магдебурзі два місяці тому, шукати роботу співвітчизникам він рекомендує на місці, в Німеччині, особливо якщо у людини недостатньо професійного досвіду. «Друг знайшов роботу через LinkedIn, але це розтягувалося на місяці, майже рік, якщо підписаний контракт, треба чекати отримання робочої візи, все це йде через Київ і дуже неквапливо», – розповідає він.

У Валерія була можливість скористатися піврічною робочою візою. Але, за його словами, цей варіант має свої недоліки. По-перше, він досить витратний, наприклад, на місяць життя в Магдебурзі, за його підрахунками, потрібно як мінімум 500 євро. А по-друге, за півроку можна і не встигнути пройти всі формальності, необхідні для працевлаштування.

“Я був волонтером European Voluntary Service в Німеччині, програма тривала рік, і у мене було достатньо часу на пошуки роботи і співбесіди. До того ж організація щомісяця виділяла кишенькові гроші, які б я не отримував, якщо приїхав по робочій візі”, – розповідає Валерій Писаренко.

Між Польщею і Німеччиною

Німецькі роботодавці не чекають поки закон про лібералізацію ринку праці 2020-го вступить в силу і активно шукають в Україні в тому числі різноробочих (які не підпадають під новий закон).

За даними сайту rabota.ua, в минулому році Німеччина увійшла до трійки країн, що пропонують найбільше число робочих місць українцям. А за останні 30 днів країна стала лідером, запропонувавши українським претендентам 195 вакансій. Втім, це нерівносильні 195 робочих місць, пояснює Пашкіна з rabota.ua, адже вакансії “водій міжнародник”, “пакувальник шоколаду, кави, пива”, “різноробочий на склад”, припускають прийом на роботу не одну людину, а, як мінімум, 10 або 15.

Заробітна плата – погодинна, в середньому це 7-7,5 євро на годину чистими, середній дохід – 1500 євро на місяць в залежності від відпрацьованих годин. Від майбутньої лібералізації німецького ринку праці вже виграли наші співвітчизники, які працюють в Польщі. Через ажіотаж в ЗМІ з січня 2019 го польські роботодавці підняли заробітні плати. За словами Тетяни Пашкиної, поляки додали в середньому 100 або 200 євро.

Гроші не єдина мотивація. «Поляки в оголошеннях все частіше анонсують, що проживання та харчування за рахунок роботодавців або з мінімальною доплатою від працівника. Пропонують курси польської мови, велику соціалізацію для того, щоб наші тимчасові трудові мігранти поступово подовжували термін роботи в Польщі і залишалися довше. З’являються вже і ті, хто пропонують кар’єрне зростання, пропозиція орієнтована на хлопців 25-30+, які хочуть не тільки підробляти, але і закріпитися там», – розповідає Пашкіна з rabota.ua.

Конкуренцію по зарплатах Польща програє, але пропонує мігрантам більш ліберальні умови: робота з першого дня перетину кордону, подача прохання на дозвіл на проживання в останній день легального перебування в країні, пояснює журналістка, яка працює в Польщі, Олена Бабакова.

Думку про те, що Польща більш комфортна в питаннях інтеграції, підтримує і Василь Воскобойник: «Майже всі великі польські міста мають україномовні версії сайтів, активно відкриваються українські школи, можна отримати тимчасове посвідчення на проживання. Навіть не так складно стати громадянином».

Експерт з питань міграції, доктор економічних наук Андрій Гайдуцький вважає, що Німеччина не сильно поступається Польщі в легкості адаптації. За його словами, проблема мовного бар’єру і “акліматизації” нівелюється в Німеччині завдяки вихідцям з Польщі, Росії та України, які керують близько 100 000 малих і середніх підприємств.

Гайдуцький вважає, що Німеччина виходить на новий рівень боротьби за українців. І те, які масштаби прийме міграція в найбільшу економіку ЄС, залежить і від того, які подальші інструменти для залучення мігрантів використає Німеччина. Вони можуть бути “пасивні”. Наприклад, видача дозволу на проживання на час роботи. Або “активні” – видача громадянства або суми до 5 000 євро в разі працевлаштування на два роки і більше.

Обезлюднена країна

У конкуренції за українські робочі руки виграють всі, крім вітчизняного бізнесу, який небезпідставно переживає, що дефіцит співробітників може стати катастрофічним. Згідно Держстату, за кордоном перебувають 1,3 млн українських трудових мігрантів, дані ООН і експертів більш песимістичні від 2 до 4 млн. За прогнозами Global Economy Watch, в 2019 році Україна втратить майже 1,5% трудових ресурсів і стане світовим лідером за цим показником.

Щоб люди перестали виїжджати, потрібен стабільний ріст зарплат до рівня, що трохи поступатиметься європейським, а зараз різниця з Польщею в 2-3 рази. А це значить, українському бізнесу треба вчитися ефективності, адаптуватися до змін на ринку праці. Якщо цього не відбудеться, то дуже скоро Україна, як найактивніший донор трудових ресурсів, перетвориться в самий порожній робочий ринок Європи.

Джерело: Ліга.Бізнес