Ціла армія безробітних, кажуть вони, кружляє нині довкола “Ретровіля”. Хтось радий влаштуватися продавцем, хтось – тренером у майбутній, ще не відкритий, “Спортлайф”. Хтось шукає роботу бариста чи офіціанта у також невідкритих ресторанах і кав’ярнях, а хтось погодиться і на низькокваліфікований заробіток – зокрема, на прибирання. Проте бізнес не квапиться наймати персонал: невідомо, що буде восени. Якщо прийде друга хвиля коронавірусу разом із жорстким карантином, власники закладів зазнають чималих збитків.
Вони вірять у карантин, але не вірять у коронавірус. Не довіряють уряду та медикам. Охоче переказують плітки про те, що ескулапи “дописують” статистику по ковіду, особливо по селах та маленьких містах, аби отримувати доплати за ризик. А в уряду, мовляв, свій резон – перенести місцеві вибори. Від цього усього настрої у заробітчан – не дуже. А жити тим часом на щось треба, і годувати родини – теж…
Гоу хоум
Президент Порошенко намагався зшити націю нематеріальною “голкою”. Але “армія, мова та віра” не спрацювали. Президент Зеленський намагався обійтися без пафосу, і рік тому виграв завдяки конкретиці, яка, втім, межувала з популізмом. Зеленський був першим главою української держави, який підняв в інаугураційній промові тему еміграції. Хоча пишним цвітом це явище розквітло саме при Порошенку. Розквітло і навіть проникло у масову культуру – стрічку “Гніздо горлиці” про долю української заробітчанки знімали якраз на екваторі правління п’ятого президента.
Зеленський же, прийшовши до влади, мав амбітну мету повернути всіх горлиць у їхні гнізда. “Українців в усьому світі 65 мільйонів. І ви дуже потрібні нашій державі: ваші таланти, ментальні цінності. Ми дуже хочемо, щоб ви повернулися додому. Ми також хочемо, щоб ті, хто опустив руки і планує поїхати з України, залишилися”, – говорив президент в грудні 2019-го, презентуючи програму “Повертайся і залишайся”.
А коли через коронавірус та карантин українці почали “реверсний” рух додому, глава держави цьому щиро радів. “Це хороша новина, нехай і обставини такого повернення не найприємніші… Ми повинні зробити все і утримати цих людей… Тисячі кілометрів нових доріг і інфраструктурні об’єкти дадуть нам необхідний імпульс для економічного розвитку і створяться нові робочі місця”, – обіцяв Зеленський у відеозверненні від 1 квітня.
Але не так сталося, як гадалося. Скільки повернулося заробітчан – невідомо. Прем’єр Денис Шмигаль постійно називає цифру у 2 мільйони, але підтвердити її не можуть ані прикордонники, ані профільні експерти. Погано й з іншими даними: скільки, власне, виїхало українців у період з 1991-го і по 2020-й? Або хоча б за останні кілька років?
Така статистика недоступна з двох причин. По-перше, вести її та оприлюднювати невигідно через очевидні репутаційні втрати. По-друге, обчислення гастарбайтерів ускладнюється тим, що значна їхня частина (від 40 до 60%) працює за кордоном нелегально. Тому й цифри називають дуже різні. Так, за інформацією вітчизняного міністерства закордонних справ, постійно працює за кордоном близько 3,2 млн українців.
Та в кожному разі, ті, хто повертався в Україну з початком карантину, складають переважну меншість від тих, хто лишився на підробітках. Наприклад, по Польщі зустрілася цифра у 4% – саме стільки українців, за даними власника міжнародного агентства з трудоустрою Gremi Personal Євгена Кириченка, надумали повертатись додому. За іншими ж даними, таких було 10%, але це вже – максимум. Та й те, поверталися вони виключно через закінчення робочої візи.
Душевні муки уряду
Після мозкового штурму у владній команді породили “магніт”, який мусив затримати в країні заробітчан. Прем’єр заанонсував нову програму підтримки: робочі місця у царині будівництва доріг та озеленення. За те, щоб класти асфальт чи садити дерева, глава уряду обіцяв платити від 6 до 8 тисяч гривень на місяць. Досвідчені гастарбайтери лише посміялися: заробити 200 євро на Заході можна за значно коротший термін. Шмигалю порадили самому попрацювати на фізично виснажливій роботі за таку мізерну суму, а відтак розповісти, чи сподобався йому подібний варіант.
Тож бажаючих повернутися до нормальних заробітків не зупинив навіть карантин. Вже за пару тижнів після його початку на Інтернет-форумах розпочалося обговорення того, як залишити країну навіть попри закриті кордони? Нетерпіння заробітчан підігрівало те, що через локдаун європейські фермери втрачали урожай, а відтак дуже потребували робочих рук.
Однак вже на наступний день, за згодою МЗС, двісті українських трудових мігрантів вилетіли до Фінляндії чартерним рейсом, організованим на прохання фінських фермерів. Всього Фінляндія хотіла цієї весни ввезти 14 тисяч сезонних робітників, розповів пресі посол Естонії Каймо Кууск (саме естонська компанія виконувала рейс): “Були довгі переговори, і, врешті-решт, Фінляндії вдалося умовити Україну”.
Але щойно першу партію гастарбайтерів відправили до Фінляндії, Україна знову передумала. “В умовах поширення пандемії будь-яка подорож означає наразити на небезпеку захворювання, особливо коли подорож здійснюється літаком”, – заявив на брифінгу глава МЗС Дмитро Кулеба.
Наступний скандал вибухнув рівно за тиждень – 29 квітня. У той день Державіаслужба спочатку скасувала виліт літака з українцями на борту до Великої Британії, але через дев’ять годин, коли обговорення події стало публічним, все ж його дозволила. І знову ситуацію коментував Кулеба, зазначаючи, що все це – тимчасові обмеження, мета яких – убезпечити громадян України від зараження на Covid-19, у тому числі і на шляху до місць призначення.
Невдовзі в уряді озвучили нову концепцію. Україна готова допомогти організувати рейси для сезонних робітників, якщо їхнє працевлаштування буде легальним, написав в своєму телеграм-каналі Денис Шмигаль. Умови для перевезення – легальне працевлаштування українців на термін від трьох місяців з дотриманням всіх соціальних гарантій та умов праці.
Натовп на кордоні
Однак українці, привчені до того, що порятунок потопельників – справа рук самих потопельників, не чекали дозволу від Шмигаля. За даними Держприкордонслужби, вже в березні (тобто у самий розпал карантину) Україну залишило до одного мільйона осіб. Що стосується Польщі, то туди мігрували всі правдами і неправдами. Наприклад, популярності набула така схема. Гастарбайтери наймали автобус до польського кордону, його перетинали маленькими групами у легкових авто, а на польському боці збиралися всі разом і прямували до місця призначення вже іншим автобусом.
Але справжнє божевілля почалося ближче до кінця травня. Сайт “Тернополяни” описав, як на пропускному пункті “Шегині” вишукуються черги з бажаючих перетнути польський кордон. Людей не лякало ані стояння на ногах (подекуди до 12 годин поспіль), ані потреба відбути карантин на польському боці.
“У групі “Що там на кордоні” українці діляться інформацією, коли краще переходити кордон, в який час, чи пускають без черги з дітьми та чи всім обов’язкова 14-денна обсервація. За даними, які нам вдалося зібрати, 14 днів обсервації обов’язкові для всіх, крім тих осіб, які працюють в полі, там поліція кожного дня приїжджає та перевіряє. При перетині потрібно мати діючий закордонний паспорт, страхування та ще 400 злотих, також має бути адреса карантину, де будете на самоізоляції 14 днів, а якщо є сезонна віза, то самоізоляції не потрібно. Для українців з дітьми до трьох років пропуск без загальної черги”, – інформували “Тернополяни”.
Суть його у тому, що оскільки під час карантину заробітчани не можуть поїхати додому і відкрити собі нові робочі візи, Польща автоматично продовжила термін перебування для іноземних працівників до закінчення епідемії плюс ще додатково на один місяць. Також у Польщі українські мігранти можуть розраховувати не тільки на продовження термінів перебування, а й на допомогу в оформленні документів. Так, зараз працівникам випала нагода отримати посвідку на проживання на 3 роки абсолютно безкоштовно.
Про це повідомляє найбільше польське агентство праці – EWL Group. Працівники з України, які вже перебувають в Польщі на підставі віз, або ті, хто в’їхав за біометричними паспортами, можуть безкоштовно оформити “Карту перебування”. Громадяни України повинні лише оплатити державний збір за подачу заяви та довіреності (а це 507 злотих), а всю адміністративну роботу з підготовки документів на себе бере агентство.
Вглиб дикого Заходу
Але для багатьох гастарбайтерів Польща – далеко не кінцевий пункт. Частина з них рветься далі – до Чехії або Угорщини. Існують закриті форуми для посвячених, де популярно роз’яснюється, як можна працевлаштуватися й у Німеччині. Хоча в цьому випадку йдеться про нелегальне перебування. Головне, кажуть такі форуми, це – мати в кишені омріяну багатьма “карту поляка”. З нею буцімто можна пробиратися все далі і далі на Захід.
Так це чи ні – невідомо. Проте МЗС Польщі повідомляє, що за останнє півріччя по карту поляка звернулося майже три тисячі громадян України. І це ще дуже мало, але скромність цифри пояснюється локдауном. Тим часом у Німеччині є свій аналог “карти поляка” – так звана “блакитна карта”, яка також дає ряд преференцій. Зокрема, право на тимчасове проживання у будь-якій країні ЄС. “Німецька хвиля” інформує, що Україна входить до топ-10 країн, громадяни яких найчастіше звертаються по “блакитну карту”.
А що стосується, наприклад, Італії (ще одного популярного напряму для заробітчан), то тамтешній уряд оголосив про безоплатну медичну допомогу мігрантам, які захворіють на коронавірус. Втім, будь-яка країна виплачує соціальну допомогу в разі тимчасової непрацездатності або безробіття. Але за тієї умови, що працівник застрахований в одній з національних систем соціального страхування безпосередньо перед втратою роботи.
Все це робить міграцію з України доволі привабливим (чи хоча б прийнятним) варіантом для багатьох.
І на останок ще трохи фактів і цифр. За даними опитування, проведеного на замовлення Нацбанку, вже зараз 23% підприємств планують скорочення штату. А це означає, що пропозиція вільних рук на українському ринку праці зросте і без урахування заробітчан.
Тим паче, що 500 тисяч нових робочих місць від Шмигаля українці можуть і не дочекатися. Або дочекатися таких пропозицій, які викликають лише гіркоту та бажання пошвидше спакувати валізу.
Наталія Лебідь
Джерело: 112.ua