Коронавірус дав європейцям важливий урок
«Пандемія сколихнула всю систему. Трудових мігрантів не пускали. Виробництво впало, і люди боялись, що поля не будуть засіяні чи прибрані. Було здійснено низку кроків для обмеження наслідків, включаючи окремі правила в’їзду для працівників сільського господарства. Це продемонструвало важливу роль робітників-мігрантів у європейській харчовій промисловості», – говорить Йохан Фредрік Рай, професор кафедри соціології та політичних наук НТНУ (Норвезький інститут науки та технологій).
У Норвегії держава хотіла стимулювати фермерів запрошувати місцевих мешканців на весняні посадки та осіннє збирання врожаю цього року. У Великобританії принц Чарльз був на передовій, намагаючись змусити англійців вийти на поля. Обидві спроби не увінчалися успіхом.
Робота, якої норвежці не хочуть
«Проблема полягає в тому, що працівники-мігранти виконують роботу, яку власне населення країни більше не хоче робити. Це роботи, які часто погано оплачуються, погано регулюються, одноманітні, брудні і часом небезпечні», – говорить Рай. Коли працівники-мігранти беруть на себе ручну роботу, статус цих робіт ще більше падає і робить їх ще менш привабливими для місцевого населення. За словами дослідника мігрантів, наголос робиться більше на потребах роботодавця, ніж на праві працівника на гідну роботу.
Нова книга про трудову міграцію
Карен О’Райлі та Рай об’єдналися для редагування нещодавно виданої книги “Міжнародна трудова міграція до європейських сільських регіонів”. Книга включає матеріали ряду дослідницьких груп, які вивчали різні аспекти різноманітних моделей трудової міграції в Європі. Робочі мігранти – від росіян та поляків у норвезькій рибній промисловості, від польських сезонних працівників у пересувних будиночках на німецьких фермах та до збирачів ягід з Тайланду в шведських лісах, до українських працівників фермерських господарств у Польщі, східноєвропейських збирачів полуниці в Норвегії та Англії, албанців у грецькому сільському господарстві та вівчарів у середземноморських країнах. Дві особливості порівнюють американське та європейське сільське господарство.
Важко змінити
Рай та О’Райлі чітко розуміють, що показує дослідження: трудові мігранти та сезонні працівники маргіналізовані, невидимі та експлуатовані. «Погані умови праці та низький статус характеризують норвезькі сільські громади більше, ніж раніше, і будуть продовжувати це робити. Трудові мігранти часто опиняються у маргінальній зоні регульованого ринку праці як у Норвегії, так і в інших місцях Європи», – говорить соціолог. «Багато людей намагаються змінити ці умови, але це важко, навіть коли ви намагаєтесь прийняти закони, які регулюють робоче життя. Проблеми полягають більше в самій організації глобального виробництва продуктів харчування, ніж у поведінці окремих роботодавців», – сказав він.
Зміни впровадити важко, оскільки фермерське господарство має бути прибутковим, тому рівень заробітної плати повинен бути низьким. Споживачі із задоволенням відповідають “так”, коли їх запитують, чи готові вони заплатити трохи більше за свою їжу, якби її виготовляли більш відповідально, але коли вони фактично роблять покупки, вони обирають найдешевше. З цим щось зробити непросто, каже Рай.
Хороша робоча сила – погане лікування
За словами Рай, від трудових мігрантів очікується напружена робота і невисоки потреби. Поляки в Норвегії вважаються ідеальними працівниками, незважаючи на те, що їхні умови життя є поганими та ізольованими. Подібні ситуації спостерігаються на всьому європейському континенті. Наприклад, румунські збирачі полуниці в Андалусії розміщуються в кімнатах, де є десь від двох до шести інших. Вони далеко від дому і лише мінімально інтегровані в приймаючу культуру.
Спільним для різних країн перебування є те, що влада ігнорує погані умови праці та життя мігрантів. Рекрутингові компанії мінімізують права співробітників, які беруть участь у колективних переговорах.«Трудове життя в Норвегії є одним із найбільш регульованих у Європі. Це хороша відправна точка. Але в той же час увага держави була менш зосереджена на деяких частинах трудового життя в сільських районах. Ринок праці у сільській місцевості може здатися більш несприйнятливим до спроб державного регулювання, що ускладнює можливості для створення організацій робітників-мігрантів”, – говорить Рай.
“Потрійний виграш”
Більше ніж у будь-якій іншій галузі, виробництво продуктів харчування залежить від мігрантів. Роботодавці захищають низьку зарплату тим, що мігранти заробляють набагато більше, ніж у своїй країні. “Система підтримує ідилічну картину потрійного виграшу в трудовій міграції: роботодавець отримує хорошу, дешеву робочу силу, працівник заробляє більше, ніж вдома, і сім’я та країна проживання отримують від цього вигоду”, – говорить Рай.
Багато причин
Рай зазначає, що великі геополітичні зміни вплинули на трудову міграцію в Європі. Падіння комунізму, розширення ЄС, глобалізація та демонтаж національних кордонів відкрили дорогу широкій трудовій міграції. Дешеві рейси спростили пересування. Теоретично ви могли жити в Гданську і їздити щотижня до Норвегії. У книзі згадується той факт, що в Європі налічується 5,5 мільйонів робітників-мігрантів, і йдеться про те, що фактична кількість, ймовірно, ще більша.
Від ферми до галузі
Сільське господарство США є високоіндустріальним. Два мільйони фермерів у країні виробляютьстільки ж, скільки 10 мільйонів фермерів в ЄС. Американське робоче життя також набагато менш регульоване, менш профспілкове, а схеми соціального забезпечення значно гірші, ніж у Європі. Рай говорить, що великі частини сільськогосподарського та харчового секторів Європи рухаються до подібного виду індустріалізації на повній швидкості.
“Це є найбільш очевидним у трудомісткому виробництві фруктів та овочів у середземноморських країнах, наприклад у південній Іспанії, де 450 квадратних кілометрів вкриті пластиком для вирощування овочів”, – говорить він. «Але сільське господарство стає набагато централізованішим і в Норвегії. Маленькі фермерські господарства вимирають і на їх місце приходять значно більші підприємства. Цей розвиток подій створює основу для залучення більшої кількості працівників сільського господарства з-за кордону», – каже Рай.
Надія як рушійна сила
Трудова міграція багато в чому пов’язана з емоціями, сказав Рай. Рушійною силою трудових мігрантів найчастіше є надія на краще життя для себе та своїх сімей. Але для багатьох з них це складне життя, навіть якщо вони заробляють більше грошей, ніж вдома. Шукачі роботи залишають будинок і їм часто доводиться жити у разом з іншими в одному приміщенні. Це може не становити проблем для молодого шведа, який проводить кілька місяців, чистячи крабів на норвезькому узбережжі. Це щось інше для батька з трьома дітьми вдома в Польщі.
“Трудові мігранти живуть тіньовим життям. Вони не перебувають у своїй батьківщині і не є частиною громади, куди вони приїхали на роботу. Правий популізм у Європі найсильніший у сільській місцевості, що, ймовірно, зачіпає заробітчан у деяких країнах. Однак головне враження в дебатах у Норвегії полягає в тому, що люди позитивно сприймають трудову міграцію зі Східної Європи», – говорить Рай.
Широкий спектр
Дослідники використовують широке визначення поняття “працівник-мігрант”. Сюди входять поляки, які протягом десяти років працювали на переробці риби на острові Фройя, та тайські збирачі ягід, які кілька тижнів прочісували ліси Скандинавії. Високий відсоток тих, хто приїжджає до Норвегії в якості біженців, потрапляє на низькооплачувану роботу в сільському господарстві або в харчову промисловість у сільській місцевості. Отримати роботу без норвезької освіти та з низьким рівнем знання мови важко.
Джерело: Norwegian SciTech News